Як зрозуміти, що людина психічно хвора: простими словами про складне
Що таке психічне здоров’я – простими словами? Це не лише відсутність психіатричних діагнозів. Це здатність людини відчувати себе суб’єктом у своєму житті: приймати рішення, взаємодіяти з іншими, долати труднощі, переживати емоції, усвідомлювати себе та свої межі, жити з відчуттям сенсу і задоволення. Іншими словами, психічне здоров’я – це здатність адаптуватися до змін, зберігати внутрішню рівновагу та жити повноцінним життям.
Згідно з визначенням ВООЗ, психічне здоров’я – це стан добробуту, за якого людина реалізує свій потенціал, справляється зі стресами повсякденного життя, продуктивно працює та робить внесок у життя своєї спільноти.
Однак це визначення не є ідеальним. У реальному житті психічне здоров’я – це широкий спектр станів, а не чорно-біле розмежування між «здоровий» і «хворий». Усі ми можемо періодично мати тривожність, порушення сну, пригніченість чи втрату мотивації. Якщо ці стани короткочасні, вони можуть бути частиною нормального психоемоційного процесу. Але якщо ознаки психічного розладу тривають довго, погіршують якість життя, заважають роботі, навчанню чи спілкуванню – варто звернути увагу.
Важливо усвідомлювати, що поняття норми та патології в психіці змінюються з часом – залежно від культури, епохи, політичного устрою. Те, що колись вважалося «відхиленням», сьогодні може бути варіантом норми – і навпаки.
Основні критерії психічного здоров’я (за ВООЗ):
- Відчуття ідентичності та цілісності "Я" – людина знає, хто вона, пам’ятає себе, усвідомлює свої кордони.
- Стабільність емоцій у звичних ситуаціях – реакції більш-менш передбачувані та адекватні. І перш за все, реакції передбачувані для людини, яка їх має чи матиме.
- Критичність – людина може аналізувати свою поведінку, визнавати помилки.
- Адекватність реакцій на обставини – поведінка співвідноситься з реальною ситуацією, а не тільки з внутрішніми переживаннями.
- Саморегуляція – здатність контролювати імпульси, стримувати себе, коли це потрібно.
- Планування майбутнього – людина будує життєві цілі, розуміє, чого хоче.
- Гнучкість мислення та поведінки – здатність змінюватися у відповідь на нові обставини.
Що таке психічний розлад?
Психічний розлад – це стійкий стан, при якому людина втрачає здатність адаптуватися до життя, спілкування, навчання, роботи або турботи про себе. Він може мати різну інтенсивність: від помірних порушень (наприклад, тривожність, депресія) до тяжких форм (психози, шизофренія, біполярний розлад).
У медичних довідниках зазначається, що психічний розлад – це хворобливий стан із психопатологічними та поведінковими порушеннями, пов’язаний із порушенням функціонування організму внаслідок впливу біологічних, соціальних, психологічних, генетичних або хімічних факторів. Він визначається ступенем відхилення від детермінованого поняття психічного здоров’я. За висловлюванням психолога Карла Меннінгера: “Діагнози змінюються тому, що ми змінюємо наші концепції захворювання та розладів психіки”.
Звісно, коли йдеться про втрату сенсу життя, суїцидальні думки чи дії, втрату "зв’язку з реальністю", порушення критичного мислення, галюцинації, марення, якщо людина стає небезпечною для себе чи інших – варто якнайшвидше звернутися за допомогою до спеціалістів у сфері психічного здоров’я або до інших доступних у вашій місцевості професіоналів соціальної чи медичної сфери.
Наявність одного чи декількох симптомів психічного розладу з переліку не означає автоматично наявність захворювання. Проте це сигнал, що варто уважніше поспостерігати за власними емоційними та поведінковими проявами. У таких випадках можна – і варто – звернутися до лікаря-психіатра, який після бесіди та діагностики зможе надати рекомендації щодо можливих змін способу життя, проходження психотерапії, медикаментозної підтримки, лікування психічного розладу в стаціонарі або ж, навпаки, спростувати ваші припущення й підтвердити статус «здоровий/а».
Причини психічних розладів зазвичай комплексні
- Біологічні (генетика, нейрохімія).
- Психологічні (травми, особистісні особливості).
- Соціальні (насильство, самотність, безробіття, війна, переселення).
На що звернути увагу? Симптоми, які можуть сигналізувати про проблему
Ознаки психічних розладів часто не виглядають як "щось страшне". Вони можуть бути прихованими, поступово наростати, маскуватися під фізичні скарги, зміни поведінки або емоційні коливання. Нижче – список «червоних прапорців», на які варто звернути увагу, якщо ви хочете зрозуміти, чи все гаразд із психічним здоров’ям – вашим чи близьких.
Тілесні прояви: відчуття напруги м’язів, підвищена втомлюваність, відчуття слабкості, неможливість розслабитися, головний біль, посилене серцебиття, зміни артеріального тиску, надмірне потовиділення, судоми, нудота, запаморочення/непритомність, тремтіння, поколювання в пальцях, біль у різних частинах тіла з незрозумілих причин, значна втрата/збільшення ваги.
Поведінкові прояви: порушення сну, погані сни, кошмари, втрата апетиту/переїдання, уповільнена/прискорена мова, труднощі в спілкуванні, імпульсивність у діях, конфліктність, проблеми в сім’ї, зловживання алкоголем/ПАР, уникання думок і почуттів, уникання всього, що нагадує про травматичні події з минулого, сексуальна дисфункція, соціальна ізоляція, "втеча" у віртуальну реальність.
Емоційний стан: дратівливість, раптові спалахи гніву, підвищена тривожність, страх, апатія, байдужість, полохливість, надпильність, відчуття туги, смутку тривалий період, втрата інтересу до життя, радощів, відчуття самотності, часте почуття провини, образи, відчуття власної неспроможності, нікчемності, проблеми з переживанням позитивних емоцій, незадоволеність усім.
Когнітивні прояви: проблеми з пам’яттю, повторне переживання подій (флешбеки), часті помилки, неуважність, нав’язливі думки та спогади, переважання негативних думок, порушення логіки, абстрактного мислення, труднощі з концентрацією уваги, надцінні ідеї помсти чи відновлення справедливості тощо.
Поширені міфи про психіатрію та психічні розлади
1. “Це просто поганий настрій – само пройде”
Міф. Деякі стани дійсно можуть минати самостійно, але більшість психічних розладів – це не тимчасова примха. Без підтримки вони можуть прогресувати й призводити до соціального відторгнення, втрати працездатності, суїцидальних думок.
2. “Звертатись до психіатра – значить визнати себе божевільним”
Міф. Психіатр – це лікар, який лікує психічне здоров’я так само, як кардіолог – серце, або дерматолог – шкіру. Стигматизація психічного здоров’я знижує шанси на одужання.
3. “Ліки зроблять з мене овоча”
Міф. Сучасна психіатрія має широкий арсенал безпечних препаратів. Їх підбирають індивідуально, і вони можуть суттєво покращити якість життя.
4. “Мене не зрозуміють, будуть сміятись”
Міф. Більшість людей мають свій досвід емоційних або психічних труднощів. Відкрита розмова, навпаки, дає шанс на підтримку, а не осуд.
Коли варто звертатися по допомогу?
- Симптоми психічного розладу тривають більше 2–4 тижнів;
- Вони заважають працювати, вчитись, спілкуватися;
- Ви не впізнаєте себе: "це не я";
- З’являються суїцидальні думки, імпульси до самопошкодження;
- Є підозри на втрату критичності або контакт із реальністю.
У таких випадках варто звернутись до психіатра, психотерапевта, психолога, сімейного лікаря (він може дати направлення), або соціального працівника – особливо у складних життєвих ситуаціях. Це дозволить вчасно отримати допомогу та запобігти погіршенню стану.
Як допомогти людині з підозрою на психічний розлад?
Перше – це, звичайно, розпізнати і визнати складнощі, які виникли.
Почніть розмову про психічне здоров’я, припустіть імовірність симптомів психічного розладу, опираючись лише на власну думку (не звинувачуючи іншого), і запитайте, чи потребує людина вашої допомоги. Або ж, якщо ви помітили симптоми у себе – просіть допомоги в тих, кому довіряєте. Попросити допомоги – це не соромно, це відповідальність за своє психічне здоров’я та турбота про близьких. Поважайте право інших відмовитися від допомоги.
Підтримайте людину на цьому шляху.
Скеруйте за фаховою допомогою – це може бути психолог, психотерапевт, лікар-психіатр, а також сімейний лікар, соціальний працівник та інші суміжні спеціалісти;
Після цього, на наступній зустрічі, можете поцікавитися самопочуттям та станом справ після попередньої розмови. Помічайте і цінуйте найменші успіхи в процесі. Будьте уважними і турботливими до себе й інших – турбота про психічне здоров’я особливо важлива у складні періоди життя, як-от під час війни, втрат чи змін.
Психічне здоров’я – така сама важлива складова життя, як фізичне. Якщо ви помічаєте, що щось не так – не чекайте. Не вірте у міфи про психічні розлади. Попросити допомоги – це не слабкість, а ознака внутрішньої сили та відповідальності.
Розлади психіки – це не кінець. Це запрошення зупинитись, подивитись усередину, почути себе і знайти нові шляхи до відновлення та психічного благополуччя.
Пам’ятайте: турбота про психіку – це повсякденна гігієна душі. Звертайтесь до спеціалістів. Діліться з близькими. Підтримуйте одне одного.
