Психосоматика сексуальних проблем: що фізичні симптоми можуть говорити про психологічний стан
Коли мова заходить про сексуальні проблеми, уявлення зазвичай зводяться до фізіології: є бажання чи немає, є оргазм чи ні, боляче чи приємно. Але сексуальність – це не окрема функція тіла, а частина цілісного психологічного і тілесного життя жінки і чоловіка.
Сексуальні проблеми – це все, що:
- власним тілом,
- бажанням,
- кордонами,
- правом на задоволення.
Вони можуть проявлятися як:
- відсутність або нестабільність сексуального бажання;
- складність відчути збудження чи оргазм;
- біль, напруга, спазм, відчуття «закритого» тіла;
- байдужість або огида до дотику;
- відчуття, що секс – це обов’язок, а не вибір.
Але дуже часто найболючіші прояви – не фізичні, а внутрішні.
Багато жінок живуть із глибоким, майже непомітним почуттям вини, якщо не хочеться сексу. Ніби бажання – це норма за замовчуванням, а його відсутність потребує виправдання. До цього додається сором за тіло, сором за реакції, сором за те, що «не так, як у кіно».
Порнографічна культура й масові образи сексуальності створюють стандарти, які не мають нічого спільного з живою реальністю, але стають мірилом «нормальності». Жінка починає порівнювати себе з вигаданими сценаріями: як швидко вона має збуджуватися, як виглядати, як реагувати, як хотіти.
Окремий тиск створюють і уявлення про чоловічу сексуальність – очікування, що чоловік має бути завжди готовим, завжди сильним, із пенісом і витривалістю «як у порнофільмі». У такій системі координат жінка часто залишається без права на власний темп, відчуття і межі.
Сексуальність у поєднанні з виною та соромом перестає бути простором близькості. Вона стає місцем напруги, перевірки й відповідності.
- Цікавий факт. У порно оргазм часто знімають першим. Бо людина фізично не може довго витримувати інтенсивний процес, який показують у кадрі. Тому кульмінацію знімають окремо, а сам «процес» – вже після або до, шматками. Це не безперервна реальність, а монтаж.
Причини сексуальних труднощів: як повсякденне життя впливає на бажання
Сексуальність – це не окрема зона життя. Це продовження того, як людина живе, відчуває, дозволяє собі задоволення, будує кордони. Тобто якщо у вас нема сексуального задоволення, то і в їжі або інших радощах ви будете вести себе так само.
Цікавий факт. Якщо вам тяжко працювати з сексуальним задоволенням, почніть з тої ж їжі. Спробуйте їсти повільніше, не все під ряд, а хоч раз на день обирати те що вам справді смакує.
Тому сексуальні проблеми часто супроводжуються:
- хронічною втомою і відчуттям «я ніби не в тілі»;
- неможливістю розслаблятися;
- життям «на автоматі»;
- труднощами сказати «ні» без провини;
- внутрішньою забороною на радість, спонтанність і бажання.
У таких випадках сексуальний симптом – не окрема проблема, а найчутливіший індикатор загального стану психіки, яка часто обирає сексуальну сферу, щоб подати сигнал:
- я виснажена,
- мене давно не чують,
- я сама забила на себе.
І тоді симптом з’являється там, де його неможливо проігнорувати.
Психосоматика сексуальності: як дитячий досвід формує тілесні реакції
У багатьох сексуальних психосоматичних симптомів коріння лежить у довербальному досвіді – періоді, коли ще не було слів, але вже формувалося відчуття безпеки, кордонів і контакту з тілом.
Це може бути:
- емоційна холодність або відсутність чутливого контакту в дитинстві;
- раннє привчання «бути зручною»;
- досвід, де тілесність і потреби не помічалися;
- ситуації, де кордони дитини не відчувалися і не захищалися.
І як наслідок, маємо проблеми з відчуттям тіла, задоволення, бажання. А який же може бути секс без усього цього.
Як контроль і напруга блокують сексуальне збудження
Часто жінка з сексуальними труднощами – це жінка, яка дуже добре тримає життя. Вона відповідальна, сильна, зібрана. Але там, де потрібно відпустити контроль і дозволити собі відчувати, тіло відмовляється. Спазм, біль, відсутність збудження – це спосіб залишитися в безпеці, коли розслаблення здається небезпечним.
Чому тілесне лікування не допомагає при сексуальних проблемах
Медична допомога важлива. Але коли обстеження не показують серйозних порушень, а симптом залишається, це означає одне: тіло вже зробило свою частину роботи.
Без усвідомлення психологічних причин симптом може зникати – і повертатися. Часто в іншій формі. Тому робота з психологом направлена на:
- поступове повернення контакту з собою:
- з тілом, яке має право відчувати;
- з бажанням, яке не потрібно заслужити;
- із задоволенням, яке не є соромом чи егоїзмом.
Іноді шлях до сексуальності починається не зі спальні, а з дозволу жити трохи повільніше, чесніше і ближче до себе.
Найважливіше, що варто знати про психосоматику сексуальних проблем: тіло не ламає життя – воно намагається його зберегти. І якщо замість боротьби з симптомом з’являється цікавість до себе, починається справжня робота – глибока, делікатна і така, що повертає не лише сексуальність, а й живість.
