Соматичний гнів: чому нас трясе або болить після того, як ми стримуємо емоції
Ви ввічливо посміхаєтеся колезі, яка вкотре переклала на вас свою роботу. Ви спокійно киваєте свекрусі, яка критикує вас як матір або хазяйку. Ви кажете «все гаразд» партнеру, який вас ображає – і замість того, щоб розгніватися і захистити себе, намагаєтеся пишатися тим, що ви добра людина, що ви – вище за це, і як добре, що ви не злитесь.
А потім ввечері вас накриває нестерпна мігрень. Або починає сильно «крутити» живіт. Або ще якась фізична болячка змушує вас думати, ніби з вашим організмом сталося щось страшне. Але ви не помираєте – це соматичний гнів. Фізичне втілення емоцій, які ви не дозволили собі прожити, які забороняєте собі з якихось внутрішніх причин – і тим самим дуже шкодите собі.
Чому не варто стримувати гнів: пояснення психолога
Гнів – це найпотужніша енергія нашого організму. Коли ми відчуваємо лють, наднирники миттєво викидають у кров коктейль з адреналіну та кортизолу. Серце б’ється швидше, м’язи напружуються, дихання стає поверхневим. Тіло готується до фізичної дії.
Але що робить сучасна жінка? Вона блокує цю реакцію. Енергія нікуди не зникає – вона залишається замкненою в тканинах, органах і м’язах. І тоді ми говоримо про соматичний гнів – той, що стає хворобою.
Виправдовуючи свого кривдника, ми прирікаємо себе на довге знущання з власного тіла й психіки.
У яких ситуаціях виникає соматичний гнів:
- межі були порушені;
- імпульс до дії був заблокований;
- відповідь виявилася неможливою або забороненою.
Симптоми та ознаки соматичного гніву
Як його розпізнати:
- часто не усвідомлюється як гнів, бо «хороші» ж люди не зляться (або що ви там собі кажете);
- не має явного адресата або має, але цей адресат образив нас років п’ять тому, і весь цей час ми давили в собі це почуття – і воно вибухнуло в тілі тільки зараз;
- не реалізується у поведінці;
- зберігається у тілі у вигляді хронічної активації.
Людина може щиро вважати себе «спокійною» або «неагресивною», при цьому перебуваючи в стані постійної тілесної мобілізації.
Фізичні симптоми соматичного гніву після стресу або взаємодії
1. Тілесні симптоми, що виникають після соціальної взаємодії
Симптоми з’являються не в момент події, а після неї – після розмови, зустрічі, рішення, внутрішнього компромісу. Типові формулювання: «Все було нормально, а потім мене накрило».
2. Хронічний м’язовий гіпертонус без адекватної причини
Особливо це проявляється в таких частинах тіла, як шия та плечовий пояс, жувальна мускулатура, діафрагма, поперек.
3. Функціональні порушення без чіткої органічної основи
Медичні обстеження часто не виявляють структурних змін, але симптоми залишаються. Найчастіше це: головний біль, мігрень, порушення роботи ШКТ, серцебиття, тиск, тремор, внутрішнє «тремтіння».
Соматичний гнів часто поєднується з гіперконтролем, високою відповідальністю, перфекціонізмом, неможливістю «відпустити». Розслаблення сприймається не як безпека, а як загроза втрати контролю. Симптоми мають тенденцію повертатися в одних і тих самих типах стосунків – з авторитетними фігурами.
Якщо тілесний симптом має зв’язок із міжособистісною ситуацією, не зникає після відпочинку, зменшується при психотерапевтичній роботі з межами та агресією (або коли ви таки не втрималися й на когось накричали – навіть не на того, хто вас образив), – імовірно, йдеться саме про соматичний гнів, а не про ізольовану соматичну проблему.
Як соматичний гнів проявляється у вигляді головного болю
Крок 1. Ситуація, де «треба було промовчати»
Це може бути щось зовні не драматичне: різка репліка, прохання, на яке важко відмовити, розмова, де вас не почули. Зовні ви виглядаєте спокійно. Усередині ж з’являється напруга, яку часто описують так: «наче все добре, але десь мене обманули» або «щось зробили таке, на що логічно важко образитися, проте неприємно».
Крок 2. Миттєвий імпульс відповісти
Тіло реагує швидше за думки: хочеться перебити, сказати жорсткіше або взагалі піти. Це і є первинний гнів – короткий і функціональний.
Крок 3. Внутрішня заборона
Замість реакції з’являється контроль: «це недоречно», «я маю бути спокійною». Але гнів і часто стресор, який його викликає, нікуди не діваються з вашого життя.
Крок 4. Перехід гніву в напругу
Ви не перервали кривдника – і тоді починається напруження жувальних м’язів, стискання щелеп, підняття плечей, фіксація шиї. Це створює механічне навантаження на судини та нерви голови.
Крок 5. Надконтроль і перевантаження
Паралельно вмикається когнітивний контроль: «я маю триматися», «не можна зірватися» тощо. Тіло постійно перебуває в напруженні.
Крок 6. Затримана реакція
Головний біль часто виникає після, а не під час події: наприклад, удома, у вихідний, після «нормального» дня. Саме тоді контроль слабшає, і тіло отримує шанс проявити накопичену напругу.
Крок 7. Біль як спосіб зупинки
Головний біль виконує важливу функцію: змушує припинити активність, ізолює від подразників, знижує вимоги до себе. Це не покарання, а аварійне гальмування.
Крок 8. Втрата зв’язку між болем і гнівом
Людина думає, що має справу з перевтомою, магнітними бурями, проблемами з тиском чи ще з чимось. Ситуація, де виник гнів, уже не згадується, а симптом починає жити окремим життям.
Крок 9. Формування повторюваного сценарію
Якщо цей цикл повторюється, поріг болю знижується, напруга накопичується швидше, а біль стає хронічним або мігренозним. Головний біль починає з’являтися на будь-який натяк на тиск або контроль.
Головний біль через гнів. Як зрозуміти, що це психосоматика:
- посилюється після соціальних контактів;
- зменшується у відпустці або на самоті;
- погано піддається дії лише медикаментів;
- слабшає, коли з’являється право на «ні», але це право зазвичай ніхто не дозволяє собі без терапії.
Головний біль у цьому контексті – не «психологічний» і не «вигаданий». І доки гнів не отримає хоча б мінімального доступу до свідомості, тіло продовжуватиме говорити замість вас.
Соматичний гнів – це не «негативна емоція», яку потрібно прибрати, а незавершений захисний процес, який потребує реалізації та проживання.
