Анатомія гніву: що насправді керує твоєю агресією?
Чи замислювались ви коли-небудь, чому людина кричить на близьких, навіть якщо шкодує про це одразу після ситуації? Або чому гнів іноді допомагає нам захищати себе? У цій статті ми розглянемо, що таке агресія з точки зору психології, як проявляється агресивна поведінка та що керує цим станом на рівні мозку і психіки.
Агресія – це не просто випадковий чи патологічний прояв. Це фундаментальний психічний механізм, який виконує роль своєрідного психічного імунітету. Агресивна поведінка може проявлятися як руйнівна сила, але початково вона слугує для захисту психічного стану людини від різноманітних загроз та дисбалансів.
За аналогією з фізичним імунітетом, який реагує на загрози для тіла, агресія як психологічний захист діє як охоронець психічної стабільності, активуючись у відповідь на сприйняття небезпеки, загрози чи травми. Цей механізм спрямований на відновлення внутрішнього стану рівноваги, який був порушений певною травмуючою подією чи переживанням.
Варто знати, що агресія в психології має серйозні наслідки для фізичного, психічного й соціального здоров’я людини та її оточення.
Хоча сама агресивність не класифікується як окремий розлад, вона може бути симптомом багатьох психічних порушень: антисоціального і межового розладів особистості, ПТСР, алкогольної чи наркотичної залежності та багатьох інших розладів.
Які бувають види агресії?
Агресію можна розділити на два основні типи: реактивну (гарячу) та проактивну (холодну).
- Реактивна агресія – це імпульсивна, емоційно насичена реакція на зовнішній подразник. Вона активує симпатичну частину автономної нервової системи – ту, що відповідає за мобілізацію організму в умовах стресу або небезпеки. Її головна функція – швидка мобілізація ресурсів тіла для дії, відомої як реакція «бий або втікай». Така агресивна поведінка зазвичай супроводжується інтенсивними переживаннями, і людині дуже важко контролювати негативні емоції в цей момент.
Попри те, що ми проживаємо агресію психологічно та тілесно, нею “керують” певні частини мозку. Відомо, що реактивна агресія пов’язана з підвищенням активності лімбічних структур, зокрема мигдалини, та недостатнім контролем із боку префронтальної кори головного мозку.
- Інший тип – проактивна агресія (її також називають холодною чи інструментальною) – є навмисною, спланованою і зазвичай спрямованою на досягнення конкретної мети. Вона характеризується меншою емоційною зарядженістю, нижчим рівнем стресових гормонів, таких як кортизол.
Варто також зазначити, що імпульсивна агресія є спонтанною і фактично є емоційно зарядженою реакцією на провокацію. Інструментальна ж спрямована на отримання вигоди.
Як працює мозок під час агресії?
Агресія – це не лише психологічне явище. Вона має глибокі біологічні корені. Певні хімічні процеси, що відбуваються у мозку, можуть як посилювати, так і пригнічувати агресивну поведінку. Наприклад, агресія і серотонін мають тісний зв’язок. Наприклад, з агресією пов'язаний низький рівень серотоніну. Підвищення активності дофамінової системи також може бути пов'язане зі схильністю до імпульсивної агресії через підвищену мотивацію та очікування винагороди.
Не менш важливими є агресія і гормони – зокрема тестостерон та кортизол. Зв’язок тестостерону з агресією є непрямим: він радше модулює силу агресивної реакції, ніж її запускає. Іншими словами, тестостерон посилює те, що вже є.
Натомість кортизол, гормон стресу, має зворотну дію. Низький рівень кортизолу часто пов’язаний із підвищеною агресією, особливо у випадках хронічного стресу або втоми. Але попри те, що ми доволі багато знаємо про нейробіологію агресії, вона залишається психологічним феноменом і повинна розглядатись як інструмент підтримки внутрішнього балансу і стабільності.
То хто керує: психіка чи мозок?
Психіка прагне зберегти внутрішню рівновагу, але постійно перебуває під загрозою її втрати через життєві труднощі, стрес і конфлікти. І саме агресивний імпульс виникає тоді, коли цей баланс порушується.
Цей зв’язок помітний ще з дитинства. Наприклад, агресія в дитинстві може проявлятися у формі крику немовляти. На перший погляд це виглядає як безпорадність, але насправді це – природна реакція психіки на дискомфорт, спрямована на привернення уваги дорослого. Таким чином, крик немовляти, хоч і здається пасивним, але насправді є раннім проявом агресії: він має чітку мету спровокувати дорослого на дію для усилення дискомфорту та відновлення рівноваги.
Хоча агресія початково слугує захисним механізмом, у певних випадках цей механізм може бути викривлений або психологічною мовою, перверзований. Перверсія відбувається тоді, коли агресивний імпульс втрачає свій первинний зв'язок із захисною функцією і стає такою відокремленою автономною руйнівною силою. І вже в цих випадках агресія більше не слугує збереженням психічного здоров'я, або навіть навпаки спричиняє якісь психічні чи міжособистісні проблеми.
Багато психологічних симптомів, психопатології виникає саме через неправильну регуляцію агресивного імпульсу. Симптоми такі як тривога, депресія, психосоматичні розлади часто є сигналом того, що агресивна енергія була неналежним чином перетравлена чи не була спрямована на конструктивну мету. І ці симптоми тоді фактично є способом опрацювання цієї агресивної енергії, яка замість того, щоб відновлювати психічну рівновагу, в силу різних причин блокується і не виконує своєї первісної ролі і навпаки починає шкодити.
Часом агресивний імпульс спрямовується не на першоджерело травми, а на зовнішній об’єкт – людину чи ситуацію, яка лише символізує небезпеку. Це називається механізмом проекції. Таким чином людина починає бачити джерело своїх внутрішніх проблем у зовнішньому світі, що фактично призводить до певних актів насильства, бо намагається це джерело усунути. І це виглядає як агресивна поведінка.
Здоровий контакт із власною агресією – це не про її повне придушення. Це про здатність:
- розпізнавати свої емоції;
- не засуджувати їх;
- виражати почуття без шкоди для себе чи інших;
- бачити особисті потреби, що стоять за гнівом;
- і задовольняти ці потреби конструктивно.
То хто ж ризикує мати проблеми з агресією?
Такий складний феномен, як агресія, чудово демонструє зв’язок між психікою і нейробіологією. Можна виділити ряд причин формування змін у мозку, які впливають на нашу здатність контролювати агресію.
Фрустрація
Виникає, коли людина не може досягти бажаного результату. Це може стосуватися і глобальних цілей, і повсякденних ситуацій. Хронічна або інтенсивна фрустрація часто провокує агресію як захисну реакцію.
Стрес
Надмірний, постійний стрес перевантажує мозок і тіло. Люди, які тривалий час перебувають у напрузі, частіше проявляють агресивну поведінку.
Фізична або емоційна травма
Травматичний досвід (насильство, загроза життю, бойові дії тощо) змінює структуру мозку та ускладнює контроль над агресивними імпульсами.
Алкоголь і наркотики
Вживання алкоголю чи наркотиків порушують нормальну роботу мозку і пригнічує діяльність лобної кори, яка відповідає за самоконтроль, за прийняття рішень і під впливом цих речовин люди частіше проявляють агресивні дії.
Надмірне виділення гормонів
Це може посилювати агресивність. Ми говоримо про тестостерон, адреналін, кортизол. І якщо рівень підвищений постійно, то це може сприяти формуванню хронічної агресивності.
Дисбаланс нейромедіаторів, зокрема серотоніном
Його недостатня кількість часто призволить до імпульсивної поведінки, оскільки ця речовина регулює настрій, поведінку, імпульсивність.
Генетика
Деякі люди мають генетичну схильність до агресивної поведінки, зумовлену особливостями формування нервової системи та темпераменту.
Культурне та сімейне середовище
Це середовище, де заохочують агресію, буде формувати такий тип реакції. Такі люди будуть реагувати більш агресивно, бо такий тип поведінки закріпиться і стане нормою.
Пошкодження мозку
Особливо ураження лобних чи скроневих долей мозку можуть призвести до раптових вибухів гніву чи втрати самоконтролю.
Звичайно, кожен з цих чинників може діяти окремо, але частіше вони поєднуються, посилюючи загальний рівень агресії в людини. І, як бачите, з цього випливає, що в тому, наскільки сильно людина проявляє агресію, є дві сторони. Перша сторона – це про те як сильно я хочу гніватися, тобто скільки агресії я продукую, а друга сторона – що я роблю зі спродукованим, яким чином його реалізую, скільки контролю маю. І якщо перше є більш невидимим, де мова йде про глибокі психологічні процеси, то в другому випадку якраз біологія має більш важливу функцію. Хоча здатність до контролю проживається як думка чи принцип, фактично вона відбувається через нейрональні ланцюги. Недостатність в цьому місці може призводити до неможливості контролювати свій гнів, в той час коли на рівні його продукування все може бути цілком в порядку.
Як навчитися керувати гнівом?
Ми зараз поговорили про те, як формується агресія, побачили цей зв'язок психічного і фізичного, по тому самому принципу ми можемо знижувати агресію - зворотньо - від фізичного до психічного. Ось ефективні техніки керування гнівом.
1. Глибоке дихання
Ця методика полягає в використанні глибокого дихання для активації парасимпатичної нервової системи. Це та частина автономної нервової системи, яка використовується для заспокоєння. Техніка наступна:
- зробіть глибокий вдих животом, рахуючи до 4;
- затримайте дихання на 1 секунду;
- повільно видихайте, також рахуючи до 4;
- повторіть стільки разів, поки не відчуєте спокій.
2. Прогресивна м'язова релаксація
Ця техніка спрямована на послідовне напруження і розслаблення різних груп м'язів. Її ідея полягає в тому, що для того щоб по-справжньому розслабити якийсь м'яз, потрібно його попередньо сильно напружити. І в цій техніці почергово пропонується напружувати і розслабляти групи м'язів, поступово пропрацьовуючи все тіло.
3. Усвідомлена медитація
Ця методика допомагає спостерігати за своїми емоціями без реагування на них.
Спробуйте таку вправу:
- пригадайте ситуацію, яка викликала гнів;
- зверніть увагу на тілесні відчуття (напр., тепло, тиск, стискання);
- просто спостерігайте, без аналізу й засудження;
- дозвольте емоції пройти самостійно.
Пам’ятайте: агресія – це природно і нормально, допоки вона не виходить з-під контролю і не проявляється деструктивно назовні чи всередину. Подумайте, як ви зазвичай реагуєте на стрес чи образу? Що допомагає вам зберігати спокій?
Бережіть себе (і з допомогою агресії також).
