Психологія любовних трикутників: від мелодрам до реального життя
Любовний трикутник – це, безперечно, одна з найкращих сюжетних ліній для романів чи мелодрам. Згадайте напружені стосунки між Кітнісс із «Голодних ігор», Пітою та Гейлом, або ж вибір Белли між Едвардом та Джейкобом у «Сутінках».
Від легкого трикутника у «Щоденнику Бріджит Джонс» до драматичних подій у «Близькості» – ці сюжети привертають увагу глядачів. Але якщо любовний трикутник стає частиною вашого життя, ситуація вже не здається веселою...
Види любовних трикутників: від мелодрами до реального життя
На відміну від звичайної зради, любовний трикутник відрізняється складним емоційним забарвленням і включає тривалі та близькі стосунки між одним партнером і ще однією особою, з якою він не може визначитися. Це складна динаміка, де кожен учасник має свою роль і зберігає дуже заплутані почуття, що утримують його чи її у стосунках. Часто всі троє або знають про ситуацію, або здогадуються. Партнер, якому зраджують, може навмисно ігнорувати очевидні сигнали, оскільки це дозволяє уникнути складних рішень.
Ролі в любовному трикутнику: хто є хто?
У цій грі є дві основні ролі. Перша – назвемо її «головний герой чи героїня» або «осьовий суб’єкт». Це центр цього трикутника, якщо хочете, згадаємо геометрію і використаємо слово «бісектриса». Бо це найкраща характеристика цієї ролі – промінь, що ділить трикутник на дві частини. Навколо цього променя обертається всесвіт обох партнерів. Ці два партнери доповнюють один одного, задовольняючи різні потреби суб’єкта, але жоден не задовольняє їх повністю.
Один може забезпечувати статус чи фінансову стабільність, інший – емоційну або фізичну близькість. Хтось – «мати його дітей», а хтось – «богиня у ліжку», хтось викликає пристрасть, а хтось дає комфорт. Через це суб’єкт може відчувати провину або розгубленість, не в змозі зробити вибір.
Чому люди залишаються в любовних трикутниках?
Друга роль розділена між двома іншими учасниками, назвемо їх «залицяльниками». Хтось є офіційним партнером, а хтось – тим чи тією, з ким зраджують. Вони змагаються за увагу суб’єкта, сподіваючись на перемогу і отримання «головного призу». Це дуже важка і заплутана роль: суб'єкт утримує залицяльників, і втрата його чи того, що він уособлює, є настільки болісною, що залицяльники погоджуються на будь-які умови.
Отак вони втрьох або відсторонюються, або переслідують один одного. Найчастіше головний суб'єкт або уникає сцен ревнощів одного партнера і намагається наздогнати іншого, коли той відсторонюється, бо відчуває втрату контролю. Але тут постійно змінюються ролі: сьогодні суб'єкт і законний партнер об'єднуються, щоб втекти від умовної коханки, завтра суб'єкт тікає до «коханки», післязавтра всі уникають головного партнера...
Чи завжди любовний трикутник є проблемою?
Іноді трикутники стають ромбами чи ще якоюсь фігурою, згадаємо те саме кіно «Близькість»... Один із залицяльників вирішує не кидати цю гру, а просто підвищити ставки. І тоді знаходиться хтось, з ким можна або «помститися» головному суб'єкту. На жаль, у цій історії всі все ще емоційно «сидять на голці» один одного, бо «вийти з трикутника і почати нові стосунки» та «знайти когось, з ким можна помститися» – це дві великі різниці.
Ці справді заплутані стосунки посилюються як внутрішніми переконаннями учасників, так і зовнішніми. Наприклад, мода на «коханок» серед статусних чоловіків у минулому сприяла тому, що і дружини, і коханки приймали це як даність. Крім того, економічні труднощі можуть впливати на вибір залишатися в таких стосунках, особливо коли йдеться про жінок, фінансово залежних від партнера. А ще є установки типу «у дитини має бути батько/мати», «а що скажуть люди»…
Як вийти з любовного трикутника?
Основною ж потребою є справжній головний герой драми та страх його чи її втратити. Можливо, це і не «кохання всього життя» чи «найкращий чоловік чи жінка у світі», а хтось, хто уособлює певний комфортний стан чи дає певні емоції, чи протилежний якомусь страшному або болісному стану, коли його чи її немає у житті. Фактично, ця наша «бісектриса» може бути максимально нецікавою чи неприємною людиною, але для залицяльників він чи вона виступають уособленням чогось важливого.
І навіть якщо людям у цій грі боляче, вони, якби могли, вийшли б із неї. Навіть якщо це «вбиває», є причина, чому не вдається розірвати стосунки. Тому дуже важливо запитати себе: «Навіщо мені це все?», «Яка моя роль у цьому всьому?». І коли з'явиться сила зустрітися з цим, прийде й розуміння, що робити далі.
Взагалі може здатися, що є єдина думка – що трикутники це погано. Це не зовсім так: справді існує багато форм стосунків – поліаморні, відкриті, або ті, коли партнери додають так фарб у своє подружнє життя. Але таких не багато, більше тих, кого це мучить. Більше тих, хто погоджується на це через страх втратити партнера, тих, хто звик до гри, що грають із ними. Багато «осьових суб'єктів» також мучаться від напруги і провини перед близькими. У таких випадках краще не брати участь у цій «геометричній грі».
