Що таке близькість у стосунках і як її побудувати: поради психологині
Колись я натрапила на статтю про Tinder, у якій йшлося, що з алгоритмом додатка щось не те: він налаштований так, щоб не показувати людям тих, хто їм справді підходить. Це змушує користувачів ходити на жахливі побачення, довше залишатися в додатку й витрачати гроші на додаткові функції. Та подруга зауважила, що проблема Tinder не в алгоритмі, а в тому, що багатьом людям бракує справжньої близькості…
Ця думка зацікавила мене: що ж таке близькість із точки зору психології? Чи це дія, чи стан? Чи можна очікувати від партнера такого ж розуміння близькості, яке вкладаєш у стосунки сам? І як відрізняється близькість із партнером, другом або з самим собою?
Що таке близькість у стосунках і як її визначити?
Близькість – це стан. Це відчуття прив’язаності та комфорту у взаємодії з іншою людиною.
Так, у стосунках люди часто шукають «утопічного злиття» й розчаровуються, коли його не відчувають. Але це не може тривати постійно. На початку, під впливом «гормонального коктейлю», ми відчуваємо спорідненість душ, але не слід плутати «дозу дофаміну» з глибиною близькості.
Коли стосунки переходять у довготривалу фазу, спроба «злитися» може стати тривожним сигналом. Справжня близькість не вимагає втрати власного простору чи сутності. Вона створює умови для буття разом, підтримуючи кожного з партнерів у його індивідуальності.
Теорія прив’язаності: як дитинство впливає на стосунки?
Наукове розуміння близькості пояснює теорія прив’язаності, розроблена Джоном Боулбі та доповнена Мері Ейнсворт.
Стиль прив’язаності формується ще в дитинстві через досвід із батьками й впливає на здатність будувати близькі стосунки в дорослому віці. Існує чотири основні типи прив’язаності:
- Безпечна прив’язаність (людина відчуває комфорт у стосунках, довіряє партнеру й відкрито ділиться почуттями).
- Уникаюча прив’язаність (партнер боїться залежності та зберігає дистанцію).
- Тривожна прив’язаність (людина боїться, що її покинуть, і постійно вимагає підтвердження того, що її люблять).
- Дезорганізована прив’язаність (тут намішані і тривога, і уникнення).
Як бачимо, найпростіше людям із безпечним типом. Однак важливо пам’ятати, що тип прив’язаності – це не вирок і не ярлик. З усіма сталося життя, і ми всі трохи «уникаємо зайвого болю», та все це можна змінити через роботу над собою.
Динаміка стосунків: переслідувач і відсторонений – як це впливає на пари
Наступним фактором близькості в парі є те, що у стосунках один партнер виконує роль переслідувача, а інший – відстороненого.
Тобто один прагне більше емоційної близькості, уваги та підтвердження того, що його люблять (зазвичай це жінки), а відсторонений намагається зберегти дистанцію й відчуває, що його постійно емоційно зачіпають.
Це природна ситуація, яка не означає, що хтось «правильний», а хтось – ні. Просто так формується динаміка в довготривалих стосунках. І так, це породжує конфлікти, адже обидва партнери не отримують те, чого потребують.
Як навчитися близькості: чому це навичка, а не талант?
Та всього можна навчитися, було б тільки бажання. Навіть із травматичним досвідом людина може будувати контакт, підтримувати, створювати комфорт і приймати його.
Але дуже деструктивно думати, що «теплом свого серця» можна когось змінити. Це дешевий сюжет із любовних романів, що з «правильною» жінкою й поведінкою «стається магія». Ні… Аби все було так просто… Не кожна людина здатна до прийняття. У таких випадках варто прийняти ситуацію або рухатися далі.
Практичні поради для побудови емоційної близькості у стосунках
Як я сказала, це – навичка. І якщо ви хочете припинити цей сюжет «Том і Джеррі» вдома, коли один вимагає реакції, а інший уже починає кричати, щоб його не чіпали, то корисно взяти до уваги наступні лайфхаки:
Ідеї з фільмів про гарну білизну та побачення в ресторані – не працюють. Чому? Ви ж прочитали про типи прив’язаності й переслідувача/відстороненого? Тобто буде все те саме, тільки в ресторані й білизні. Як мінімум, хтось відчує розчарування… Тому просто не намагайтеся цим «зцілити свої стосунки».
Почніть із себе. У вас є стільки частин і ідентичностей, які не відчувають підтримки, а лише осуд і знецінення. Дайте собі час, щоб розібратися в моменті зі своїми почуттями й із тим, як працює близькість. Як це – чути себе й надавати собі підтримку? Певно, що у вас є частина, яка просто хоче спокою, і частина, якій терміново треба «досягти успіху». І зазвичай остання називає першу «невдахою». Завдання навички «близькість» – підтримати й надати комфорт, а не тикати паличкою. Спробуєте на собі?
Будуйте діалоги через «я-повідомлення», додаючи слова прив’язаності. Це важко, але це все ще єдине «закляття», яке працює. Ніяких «ти» і звинувачень. Наприклад, замість «Ти не виніс сміття, ти мене не цінуєш» скажіть: «Мені важливо, щоб ми разом піклувалися про наш простір. Це створює відчуття затишку. Мені було б дуже цінно, щоб ти мені допоміг зі сміттям».
Магія близькості полягає в усвідомленні, що ми всі її хочемо. Ми всі прагнемо бути поруч із кимось – другом, коханою людиною чи навіть домашнім улюбленцем. Проблема в тому, що нас часто вчили не вимагати любові, а заслужити її. Це створює труднощі в стосунках.
Проте навіть просте розуміння того, що ніхто не хоче бути самотнім, допоможе вам стати ближчими до інших і до себе.
