Що таке сечокислий діатез і як із ним жити: симптоми, причини, профілактика
Сечокислий діатез – це не хвороба, а особливість обміну речовин, при якій в організмі накопичуються солі сечової кислоти. Цей стан може тривалий час не проявлятися, але з часом провокувати подагру, утворення каменів у нирках і жовчному міхурі, остеохондроз та інші серйозні захворювання.
Багато хто навіть не підозрює, що має сечокислий діатез, доки не з’являються його перші симптоми: біль у суглобах, п’яткові шпори, зубний камінь або навіть так звана «кісточка» на нозі. Однак при правильному підході й профілактиці можна жити без загострень і серйозних наслідків.
У цій статті ви дізнаєтеся:
- як проявляється сечокислий діатез у дорослих і дітей,
- які причини його викликають,
- які симптоми важливо не проґавити,
- і що робити, щоб контролювати рівень сечової кислоти в організмі за допомогою харчування, питного режиму та способу життя.
Якщо ви шукаєте відповіді на запитання «як лікувати сечокислий діатез?», «що не можна їсти при сечокислому діатезі?», «якого питного режиму дотримуватися?» – ви за адресою.
Сечокислий діатез і спадковість: чи передається він генетично?
Однією з ключових причин розвитку сечокислого діатезу є спадковість. Схильність до підвищеного утворення сечової кислоти передається від батьків дітям – особливо, якщо така особливість обміну речовин є і в батька, і в матері. У такому випадку ризик передачі схильності до сечокислого діатезу значно зростає.
Цікавий факт: лікарі зазначають, що прояви сечокислого діатезу часто стають помітними через покоління. Тобто внуки можуть страждати від подагри, сечокам’яної хвороби чи артриту частіше, ніж їхні батьки.
Однак підвищений рівень сечової кислоти в крові може мати не лише негативні наслідки. Встановлено, що при певній концентрації вона здатна стимулювати мозкову діяльність. Саме тому дітей із сечокислим діатезом часто називають «геніями»:
- вони рано починають говорити та читати;
- мають чудову пам’ять;
- швидко засвоюють нову інформацію;
- схильні до яскраво вираженого асоціативного мислення.
Але водночас у дитини можуть спостерігатися:
- надмірна активність,
- емоційна нестабільність,
- нічні страхи,
- труднощі з концентрацією уваги.
Якщо у вас або у ваших близьких є подібні особливості, важливо вчасно відстежити перші симптоми сечокислого діатезу та розпочати профілактику, щоб уникнути ускладнень у дорослому віці.
Як проявляється сечокислий діатез: перші симптоми та можливі ускладнення
Сечокислий діатез може тривалий час ніяк себе не проявляти. Але коли концентрація сечової кислоти в крові стає занадто високою, її солі починають відкладатися в тканинах – і з’являються характерні симптоми, які важливо не ігнорувати.
Основні ознаки сечокислого діатезу:
- часте утворення зубного каменю;
- п’яткові шпори;
- «шишка» на нозі біля основи великого пальця (подагра);
- відчуття піску в сечі;
- болі в суглобах;
- м’язова скованість вранці.
Найяскравішим проявом вважається подагра – болісне запалення суглоба великого пальця стопи. Окрім естетичного дискомфорту, вона спричиняє сильний біль і обмежує рухливість. Також сечокислий діатез може спровокувати розвиток інших захворювань:
- остеохондрозу;
- артрозу та поліартриту;
- спондильозу;
- сечокам’яної та жовчнокам’яної хвороб.
Як сечова кислота виводиться з організму?
Вона покидає організм через сечу, слину, жовч і піт. Але якщо відтік цих рідин порушений, солі сечової кислоти можуть накопичуватися:
- у слині → з’являється зубний наліт і камінь;
- у жовчі → утворюється жовчний пісок, а згодом і камені;
- у сечі → виявляється сечовий пісок, який при застої сечі може перетворитися на камені.
Саме тому важливо стежити не лише за рівнем сечової кислоти, а й за загальним станом видільної системи, особливо якщо є спадкова схильність.
Що робити при сечокислому діатезі: профілактика, харчування і спосіб життя
Хоча повністю позбутися сечокислого діатезу неможливо, з ним цілком можна жити без болю та ускладнень. Головне – це системний підхід: регулярна профілактика, коригування раціону та підтримання правильного водного балансу.
Ось основні рекомендації, які допоможуть контролювати рівень сечової кислоти та запобігати її накопиченню.
1. Дотримуйтеся рясного питного режиму
Один із найефективніших способів запобігти відкладанню солей – регулярне вживання чистої води протягом дня. Навіть якщо ви не відчуваєте спраги, робіть кілька ковтків кожні 30–40 хвилин.
Це особливо важливо:
- у спекотну погоду;
- при сидячій роботі;
- під час фізичних навантажень.
Порада: привчайте дитину з раннього віку пити воду між прийомами їжі – це зменшить ризик розвитку сечокислого діатезу в майбутньому.
2. Харчуйтеся регулярно і невеликими порціями
Виведення сечової кислоти відбувається, зокрема, з жовчю, тому регулярне харчування сприяє її активному відтоку. Пропуск прийомів їжі або надто великі перерви сприяють застою жовчі та утворенню кристалів.
Рекомендації:
- Їжте 5–6 разів на день невеликими порціями;
- Завжди снідайте і додавайте до раціону перекуси: другий сніданок, полуденок, легка вечеря;
- Дотримуйтеся режиму: бажано приймати їжу в один і той самий час.
3. Виключіть продукти, що підвищують рівень сечової кислоти
Деякі продукти містять пурини – речовини, при розщепленні яких утворюються солі сечової кислоти. Якщо ви схильні до сечокислого діатезу, від них варто відмовитися або суворо обмежити.
Що не можна їсти при сечокислому діатезі:
- червоне м’ясо (особливо жирне);
- м’ясні бульйони;
- субпродукти (печінка, нирки, язик);
- копченості;
- бобові (квасоля, горох);
- міцний чай і кава;
- шоколад;
- алкоголь (особливо пиво та вино).
Сечокислий діатез – це не вирок. Контролюючи харчування, питний режим і спосіб життя, можна уникнути серйозних проблем зі здоров’ям. Особливо важливо починати профілактику якомога раніше – в дитячому віці або при перших симптомах.
