Нервова анорексія: причини захворювання, основні симптоми, лікування та профілактика
Нервову анорексію називають хворобою нашого століття, бо кількість жертв, 90% яких – молоді успішні та інтелектуально розвинені дівчата, безперервно зростає. На жаль, до цього захворювання схильні не тільки моделі та зірки шоу-бізнесу, для яких струнка фігура є джерелом доходу. Багато людей взагалі не вважають анорексію хворобою, списуючи все на примхи та забаганки молоденьких дівчат.
Особливо небезпечно, коли так міркують рідні, адже ні вмовляннями, ні жорстким контролем тут не допоможеш. Як розпізнати перші симптоми цього захворювання та допомогти близькій людині у разі потреби?
Хибні стандарти
Сучасний світ потребує певного статусу та стилю поведінки. Глянцеві журнали, телебачення, простори інтернету встановлюють у головах дівчат стандарти, яким вони несвідомо, інколи ж і свідомо намагаються відповідати. Психіка підлітка надзвичайно вразлива і сприйнятлива до думки соціуму та значних дорослих.
Дівчина дивиться на обкладинку яскравого журналу та розуміє, що її постать далеко не ідеальна. З цього моменту вона, як зведений курок, чекаючи пострілу, яким прозвучать слова подруги, тренера або навіть батьків. Це може бути як пряма образа: "Ти схожа на корову, бегемота - весь час їж", так і завуальоване: "Для досягнення мети тобі потрібно схуднути".
Психотравмувальні слова запускають механізм самодеструкції. Зовні це проявляється у вигляді патологічного контролю над їжею, постійного підрахунку калорій, відмови від вживання багатьох продуктів. До 25% таких дівчаток без кваліфікованої допомоги гинуть. Нервова анорексія лідирує серед усіх психічних захворювань за рівнем смертності.
Симптоми анорексії
Виявити анорексію на ранніх стадіях досить складно. По-перше, дівчина не усвідомлює і повністю заперечує, що має якісь проблеми; по-друге, ретельно приховує свою харчову поведінку. Але є три речі, помітивши які, рідні можуть запідозрити недобре.
Перше, що впадає у вічі, – соматичне здоров'я, чи те, що відбувається лише на рівні тіла. Все починається зі втрати ваги, яка тягне за собою низку інших проблем: запори, погіршення стану шкіри, порушення роботи серця. Але тіло неможливо відокремити від психіки, тому друге, що має насторожити рідних, – емоційна нестабільність дівчинки. Швидка зміна емоцій (від сміху до сліз), дратівливість, пригніченість, безсоння або, навпаки, виражена сонливість. Поступово підключається третя ознака – соціальна дезадаптація.
При цьому дівчина може чудово вчитися, відвідує 5-6 гуртків, репетиторів, спортивні секції, дуже активна. Але водночас вона поступово вимикається із життя: її більше не цікавлять зустрічі з подругами, походи в кіно, звичайні розваги. У її житті немає місця для відпочинку, лише напружена робота над собою. Поєднання соматичних, психологічних та соціальних ознак говорить про те, що у дівчини починаються проблеми.
На жаль, на цьому етапі батьки часто не помічають, що відбувається щось недобре, а починають бити на сполох занадто пізно: коли чують з ванної звуки блювоти, коли у дівчинки зникають місячні, виявляються препарати, що знижують вагу. Під час їди тільки й чути: «Це я не їм. Це надто калорійно. Порція надто велика».
Батькам важливо зрозуміти, що це не симптоматична форма поведінки, яка коригується ультиматумами чи умовляннями. Це хвороба, вилікувати яку без допомоги психотерапевта та прийому певних медикаментів неможливо!
Бичачий голод
Перебіг анорексії рідко обходиться без булімічних нападів неконтрольованого голоду з подальшим почуттям провини та ще більш суворим голодуванням.
Психологічні причини виникнення нервової булімії ті ж, що й за анорексії. Але до того ж тут додається один механізм, властивий тривожно-депресивним розладам. Річ у тому, що їжа, особливо смачна, – це найшвидший і найпростіший спосіб отримати задоволення. Причому задоволення відбувається як на психічному рівні, а й у фізичному.
З'їдена шоколадка сприяє майже миттєвому викиду в кров гормонів щастя – ендорфінів. У цьому немає нічого поганого, якщо такий спосіб зняття стресу не входить у звичку. Коли кількість їжі, що з'їдається, негативно позначається на фігурі, в голові зароджується думка позбутися з'їденого. Це перший крок на шляху до нервової булімії.
Чинник ризику
Загальних ознак, за якими можна було б з точністю визначити, яка дівчинка захворіє на анорексію, а яка ні, не існує. Але певний тип особистості створює додаткові ризики. Чутливі, гіпервідповідальні, легкоранимі, інтелектуально розвинені дівчата схильні до захворювання набагато більше, ніж їх «товстошкірі» однолітки. Існує два підходи до розв'язання проблем – конструктивний та редуктивний. Конструктивний передбачає такий принцип подолання труднощів: «Я маю проблему. Що я можу зробити для її вирішення? (Звернутися по допомогу до людей, набути нових знань, вкласти гроші).
Редуктивний механізм, навпаки, спрямований на зняття з себе відповідальності за своє життя вкрай інфантильною поведінкою. Людина перетворюється на дитину спочатку психологічно, а потім і зовні. Стрімко втрачаючи вагу, округлі жіночі форми, дівчина ніби прагне повернутися до стану маленької дівчинки, щоб батьки розв'язувати психологічні проблеми за неї. Як правило, все це відбувається на підсвідомому рівні. Але факт залишається фактом: дівчата, які не мають дорослого ставлення до життя, не мають уявлення про здорову сім'ю, а натомість домінує істероїдно-інфантильна поведінка, схильні до анорексичної реакції на травми.
Профілактика анорексії
Найкраща профілактика нервової анорексії та багатьох інших психічних розладів - це створення нормального психологічного клімату в сім'ї та встановлення довірчих відносин із дитиною. Батькам не слід лаяти й тим більше бити дочку чи сина за першу провину. Основа сім'ї – це тато, мама та дитина, у цьому випадку дочка. Мати як жінка краще розуміє свою дівчинку і має допомогти чоловікові налагодити з нею контакт. При цьому батько може залишатися мужнім, не сюсюкати та не підлещуватися перед дочкою. Але елементарно обійняти її, зробити комплімент із приводу зовнішності – це дуже важливо. Вирости здоровою дитина може лише в атмосфері кохання та уваги.
Як лікувати анорексію
Перше, що мають зробити батьки, запідозривши у дитини нервову анорексію – звернутися до кваліфікованого фахівця. Важливо зрозуміти, на якій стадії перебуває хвороба.
Якщо до психічного розладу додалися порушення лише на рівні тіла (велика втрата ваги, аменорея, гормональні порушення, збої у роботі серця), без медикаментозного лікування не обійтися. Психотерапевт повинен працювати не тільки з дівчинкою, але і з батьками, причому в команді з дієтологом, гастроентерологом і т. д. У жодному разі не можна перегодовувати таку дівчинку.
Харчування має бути дробовим та добре збалансованим. На жаль, нервова анорексія дуже рідко діагностується на початковому етапі. А коли справа доходить до катастрофи (дівчинка втратила свідомість від виснаження, різко впав тиск, зникли місячні), то без допомоги психотерапевта повернути цей процес вже неможливо. Тому батьки повинні якнайбільше спілкуватися зі своєю дитиною, давати читати літературу про здорове харчування тощо.
Як вирішувати проблему
Лікування розладів харчової поведінки потребує комплексного підходу, що включає одночасно роботу з кількома фахівцями.
Психотерапевт допоможе визначити першопричину – психотравмувальний фактор, що спричинив розлад, сформувати адекватну самооцінку та сприйняття свого тіла.
Дієтолог розповість про те, навіщо потрібна їжа і яку її кількість можна вважати нормальною. Дівчата часто не мають уявлення про те, що таке здорове харчування.
Терапевт оцінить загальний стан організму і, якщо це буде необхідно, направить до інших фахівців (гастроентеролога, ендокринолога).
