50 приводів провести день у Києво-Печерській лаврі (ФОТО)
Перш ніж приступати до легенд – звернемося до історії. Земля тут справді свята, намолена. За легендою, задовго до появи Києво-Печерської лаври ці місця благословив святий апостол Андрій Первозваний. Поставивши хрест на пагорбі, він передрік, що тут буде велике місто і безліч церков.
Через кілька років у нього з'явилися учні. Нікон та Феодосій. Поступово братія росла, розширюючи свої підземні келії. Антоній же, залишивши їх, пішов на сусідній пагорб, де викопав нову печеру для самотньої молитви. Згодом ці печери почали називатися Антонієвими, або Ближніми. А Далі – де залишилися брати – Феодосієвими. Саме від печер і походить назва лаври – Печерська. Роком її заснування прийнято вважати 1051 р., коли преподобний Антоній оселився тут.
…Ми стоїмо біля Святих воріт. Нині це головний вхід до Києво-Печерської лаври. За старих часів існувала прикмета: пройшовши через браму, людина отримувала відпущення половини гріхів. Але якщо раптом парафіянин спотикався. вважалося, що гріхів у нього дуже багато, вони й тягнуть його вниз. До воріт примикає храм Святої Трійці, збудований у ХII столітті коштом князя Миколи Святоші. До речі, він став одним із перших Київських князів, хто прийняв постриг у лаврі. А також заснував тут лікарню для немічних братів
Чудеса Успенського собору
Ми проходимо через Святу браму і опиняємося на території Верхньої лави. Найпримітніший собор – Успенський. Та й його історія не менш дивовижна! До преподобних Антонія і Феодосія з'явилися зодчі з Константинополя. Вони розповіли, що було їм бачення Богородиці та наказ іти до Києва будувати храм.
«Де церква стоятиме?» – спитали вони у преподобних Антонія та Феодосія. «Де Господь вкаже», – почули відповідь. І ось протягом трьох днів на тому самому місці випадала роса і небесний вогонь. Там 1073 року і заклали Успенський храм. У цей же час до старців завітав варязький воєвода Шимон і пожертвував на будівництво собору золоті вінець та пояс. Він також розповів про чудове явище Богоматері та про наказ віддати цінності на будівництво храму. Згодом варяг прийняв православ'я, ставши при хрещенні Симоном, і був похований у лаврі (тут же знайшла свій останній притулок і його праправнучка – Софія Аксакова). Через кілька років після тих чудових подій храм був побудований, а візантійські архітектори, як і іконописці, що його розписали, прийняли тут же чернецтво. Успенський собор мав славу серцем лаври. Тут було поховано багато відомих людей, наприклад преподобний Феодосій. Спочатку старця поховали в його печері, але через три роки ченці вирішили, що негоже одному із засновників лаври лежати там. Мощі преподобного виявилися нетлінними – їх перенесли та поховали в Успенському соборі. Доля храму була непростою.
Він простояв майже 7 століть, а 1941 року при відступі радянських військ було підірвано. І наново відбудований у 1998-2000 рр.
Велика лаврська дзвіниця була і залишається однією з величних будов Києва, і до недавнього часу – ndash; одним із найвищих.
Її збудував німецький архітектор Йоганн Готфрід Шедель. Планував завершити за три роки – а витратив цілих 13 років! Дуже містився цією своєю роботою – ndash; і не дарма. Зараз знаючі люди звуть дзвіницю "київської Пізанської вежі", через невеликий – в 60 см – нахилу. Але, на відміну від італійської, наша не падає. А крен, за припущеннями, стався через зсуви.
Ближні печери. Святий Ілля і Марк Гробокопатель
А ми йдемо далі – в Нижню лавру, до найзагадковіших місць – Ближнім та Далеким печерам.
У минулі часи навіть серйозні історики стверджували, що печери від Києво-Печерської лаври тягнуться аж до Чернігова! Інші казали, що Київська лавра печерами з'єднана з Почаївською.
Все це з області пустих домислів. Але без таємниць, звичайно, не обійшлося! У роки радянської влади археологи настирливо шукали тут скарби. Не знайшли, зате самі атеїсти зізнавалися в тому, що в деяких куточках печер несподівано то вода лилася на їхні голови, то вогняний стовп піднімався. У тісних земляних укриттях перших печер ченці молилися, багато хто тут і похований. До речі, мощі преподобного Антонія так і не знайшли. Вважається, що вони «під спудом». За легендою, Антоній наказував братам, коли несподівано стався обвал. Брати спробували усунути його і вивести преподобного. Але вирвалося полум'я Багато ченців ставали самітниками: закривали вхід у свою келію, через невелике віконце отримуючи лише їжу та воду. І якщо хліб протягом кількох днів залишався незайманим – брати розуміли, що самітник помер. Двері замуровувалися на три роки. Якщо через цей час мощі залишалися незайманими – ченця зараховували до лику святих. Лише у XV столітті Ближні печери були відкриті для паломників та віруючих.
Наприкінці 70-х років XX століття археологи виявили тут понад 150 замурованих поховань. У Ближніх печерах поховані Нестор Літописець, автори «Києво-Печерського Патерика» Симон та Полікарп, художник Аліпій та інші. Серед інших виявлено мощі святого Іллі. Неймовірно, але вчені дійшли висновку, що ця людина і стала прототипом билинного Іллі Муромця!
Встановлено, що він мав богатирську будову, але довгий час через хворобу хребта був знерухомлений. Також на його тілі знайшли безліч ран від копій: припускають, що каліцтво він отримав у битвах. До лику святих Іллю Чобітька (так його ще називали) зарахували у 1643 році, а його мощі зцілюють людей, які мають проблеми з хребтом та ногами.
Багато чудового в лаврі! Внизу, у храмі «Живоносне Джерело» щоранку проходить молебень. Після нього парафіяни можуть надіти шапку, освячену на мощах преподобного Марка Гробокопателя (XI-XII ст.). Блаженний Марк копав і келії, і могили для покійних братів. Господь дарував йому небувалу владу: якось він захворів і не зміг викопати могилу для покійного ченця.
І тоді Марк передав через іншого ченця прохання до померлого: мовляв, брате, постривай відходити в Господнє Царство, ще могила для тебе не готова. Багато хто став свідком дива, дехто від страху втік, коли небіжчик прийшов до тями і розплющив очі. Наступного дня Марк передав, що обитель для новозбудованого готова – в той же момент монах заплющив очі і знову помер. Іншим разом Марк попросив померлого ченця самому лягти в печеру і полити себе оливою, що той і зробив. У лаврі і зараз зберігається артефакт – хрест Марка Гробокопателя: усередині він був порожнистий і з нього преподобний пив воду. Ще в минулому столітті парафіяни могли його цілувати, нині його передано до фондів лаврського заповідника.
Тут, у Ближніх печерах, можна побачити мощі 73 святих. Їхні чудеса і життя описані в «Патерику Печерському» (його можна купити в Києво-Печерській лаврі).
Загадки Варязьких печер
Наш шлях – до Далеких печер. Якщо спускатися з Аннозачатівської церкви, можна пройти маршрутом до Далеких печер. Частина його відгалужень закрита відвідування. Але тут виставлені мощі 49 святих, причому деякі з них не мають кисті рук, і можна побачити нетлінні мощі. Тут розташовані найдавніші підземні церкви: храм Різдва Христового, Благовіщення Пресвятої Богородиці та преподобного Феодосія Печерського. В окремому приміщенні зберігаються глави святих, що виділяють миро, яке має цілющі властивості. Завдяки йому від хвороб вилікувалися багато парафіян. Ці чудеса у своїх нотатках описав ще Петро Могила.
Один із непрояснених моментів - Варязькі печери. Вхід туди зараз закритий, хоча вони пов'язані з Далекими печерами. Місце вважається небезпечним через обвали та зсуви – а може, й з іншої причини! Адже навіть за добрих часів у ченців Варязькі печери були не в честі… Є легенда, що ще задовго до приходу Антонія ці ходи були вириті злодіями та іншими темними особистостями.
Вони грабували судна, що проходять по дорозі з варягів у греки, і ховали добро в цих підземеллях. У ХІІ ст. тут оселився блаженний Федір, що роздав своє багатство мирянам, а потім пожалів про зроблене. Демон почав його спокушати і вказав місце у Варязьких закутках, де захований скарб. Федір уже збирався тікати із золотом та сріблом, але преподобний Василь утримав його від гріха. Федір покаявся, вирив величезну яму і сховав скарби. Але про це дізнався Київський князь Мстислав і спробував вивідати у старця місце розташування скарбу. Федір помер під тортурами, але не відкрився. Тоді князь взявся за Василя. Розлютився феодал пустив стрілу в блаженного Василя, а той, вмираючи, відповів: «Від цієї ж стріли і сам загинеш». Старців потім поховали у Варязькій печері. А Мстислав справді помер, пронизаний стрілою. Пізніше багато хто шукав «варязький скарб» – хтось зомлів, хтось навіть життя. Але заговореного золота так і не знайшли.
За тисячолітню історію свого існування Києво-Печерська лавра обросла безліччю міфів та легенд. Скільки духовних подвигів бачили келії та стіни монастирів! Скільки людей ставало свідками чудес Господніх!
width="450" />
