Чоловік живе за мій рахунок... Чи є вихід із ситуації?

Кажуть, що на Заході вже давно ніхто не робить із цього трагедії. Заробляє той, хто це краще виходить. Але ми не на Заході. І у нас найчастіше жінці доводиться і гроші в сім'ю приносити, і займатися дітьми та будинком. Така ситуація зараз трапляється досить часто. «Якщо у вашій родині є хоча б один працюючий – значить, кризу ви переживете, – так із елементом чорного гумору заспокоювали нас соціологи ще рік тому. Але в деяких сім'ях ця тимчасова схема затримується надовго

Звичайно, втрата роботи – серйозний удар. Не лише за сімейним гаманцем, а й за амбіціями чоловіка. Але чомусь одні знаходять у собі сили тимчасово відсунути кар'єрні плани та знайти хоча б невеликий доробок. А інші воліють скаржитися на життя (лежати на дивані, грати в комп'ютерні ігри – список можна продовжити) і чекати на свій щасливий шанс.

Що в цій ситуації залежить від жінки? Звичайно, найпростіше – теж впасти в очікування. Або регулярно нагадувати про те, хто у хаті господар. Іноді це спрацьовує, але частіше – із протилежним ефектом. Чи є інші, нестандартні способи вирішення проблеми?
Розібратися в цьому питанні нам допомогли історії наших героїнь та коментарі психолога. 128);">Ми помінялися ролями

Коли мені запропонували високооплачувану роботу, я була в декреті. Сину Дімці було тоді трохи більше трьох місяців. Що робити? Я спалахнула: 600 доларів для нашої родини тоді були не просто великими, а дуже великими грошима. Мій Сашко вагався: «На кого залишимо сина? Твоя мама працює, моя живе за тридев'ять земель.

Невже доведеться шукати сторонню людину? Я – проти!» І тоді я запропонувала йому кинути роботу. У чоловіка вища освіта, але він працював водієм. Грошей приносив мало, а зайнятий був з ранку до вечора, щоправда, більше часу проводив, чекаючи свого шефа. Щоправда, були і плюси: у проміжках він встигав і продукти купити, і для дому щось зробити. Правду кажучи, мою ідею спочатку він прийняв у багнети: «Ти що? Я, здоровий мужик, буду вдома сидіти? – «Чому сидіти? Ти будеш зайнятий сином, домом. Справа в тому, що ми живемо у приватному секторі. Ні, господарства не тримаємо, але роботи в саду та на ділянці багато. Загалом, абияк я його вламала. Перший час було дуже важко. Уявіть, сина на «покорміж» він привозив до офісу, я вискакувала, годувала грудьми в машині. Щоправда, тривало це недовго. Натомість Сашко виявився справжньою мамкою! І систему харчування підібрав, і перечитав багато книжок з виховання. До того ж він чудово справлявся з нашим садом-городом. Моєї зарплати вистачало: ми розпочали ремонт, поміняли паркан. До речі, майже всі мій чоловік робив сам, самотужки.

Минуло 7 років, і у нас все як і раніше. Часто над нами жартують друзі та родичі: мовляв, зробила з чоловіка хатню робітницю. Мені це неприємно слухати. Не приховую, хотілося б, щоб чоловік приносив у будинок гроші, а я б займалася побутом. Але я не можу залишити роботу: Сашкові буде важко знайти настільки ж високооплачуване місце. І я не вважаю, що чоловік – дармоїд: підрахуйте-но, скільки нині коштує няня, хатня робітниця і садівник, що приходить. А все це на ньому одному! З іншого боку – мрію народити другу дитину, але мене лякає декрет. Так, дуже хочеться відчути себе жінкою, яка як за кам'яною стіною. Але, мабуть, це не про мене.
Коментар спеціаліста
Марина Препотенська, к. п. н., психолог

Думаю, Оксана та Саша невипадково змінилися соціальними ролями: здобувач – вона займається будинком. Наша героїня сама ініціювала цей процес, відмовившись сидіти з малюком (а значить – від материнства та жіночності). Вибір є завжди, і вона його зробила на користь кар'єри та грошей. Оксана нарікає, що хоче бути як за кам'яною стіною, мріє про другу дитину. Але це лише слова, самообман, можливо, вона так говорить під тиском родичів. Героїні це не потрібне, її життєва стратегія – стати соціально успішною. І вона цього досягла. Схоже, що і її чоловіка теж все влаштовує: інакше він знайшов би роботу, тим більше що дитина вже підросла. Такі сім'ї сьогодні вже не рідкість, але для більшості обмін ролями – . все ж таки тимчасовий захід.
Історія 2
Катерина, 28 років
Він все ще себе Мій Ігор завжди добре заробляв. Він мав свою справу, яка приносила стабільний дохід. Але на початку кризового 2008-го все звалилося. «Не переживай, малюку, у нас все нормалізується», – запевняв мене чоловік. Та я не особливо переживала. Приятелька запропонувала мені непоганий лівак – я взялася. Так, їздити за кордон на відпочинок ми перестали. Але на їжу та елементарні витрати вистачало.

Чим займався Ігор? Нескінченно зустрічався з потрібними людьми. Я йому пропонувала: мовляв, дай оголошення, зрештою, тебе з таким досвідом можуть взяти менеджером у будь-яку контору. «З глузду з'їхала, чи що? Я за три штуки горбатитися не стану! – парирував він. Так, він не міг, а я – із вдячністю бралася… Він ніколи не сидів удома і ніколи не жив за чужий рахунок (і коли працював, мені ні в чому не відмовляв). Але безгрошів'я почало тиснути, і в чоловіка сильно зіпсувався характер. Кілька разів ми поскандали – звісно, ​​через гроші. Він вимагав придбати якісь накручені речі для машини – я відмовилася. «Ми живемо на одну зарплату», – нагадала я. «А, вже дорікаєш!» Потім мирились. Загалом, було всяке

Я намагалася йому допомогти. Дізналася, що у співробітниці чоловік шукає компаньйона, людину зі зв'язками та досвідом, – сказала про це чоловікові. Але вони не домовились. У чомусь чоловіка можна зрозуміти: він звик бути сам собі господарем. Але час змінився, змінився його статус. І ось із цим Ігор ніяк погодитися не може! Добре, що я маю роботу – ми не бідуємо. А якби він жив один? На які гроші? Це питання не дає мені спокою… Мені здається, що в цьому випадку він швиденько влаштувався б на ті три тисячі і горбатився б, як миленький! А так він знає: є я, мої підробітки, а значить – можна спокійно шукати себе » і не думати про хліб… І хоча я люблю його, але мені таке життя набридло! Ми планували дитину, а тепер через відсутність «справи» відклали. Що мені робити?

Коментар психолога

У Катерини стосовно чоловіка раптом проявився материнський інстинкт. Вона не лише психологічно його підтримує, а й містить, намагається влаштувати його бізнес-долю (знайомить із корисною людиною). Її чоловік зараз поводиться як утриманець з амбіціями. Якби він не міг влаштуватися місяць чи три – це було б зрозуміло, але він уже кілька років шукає собі нову справу. Катя просто його розпестила, потурання ставлячись до ситуації. Вона каже: «я його розумію», «намагаюся допомогти» – ніби йдеться про інваліда або дитину. Змінити ситуацію мирним шляхом не вдасться: героїні доведеться серйозно поговорити із чоловіком та поставити ультиматум. Наприклад, дати йому місяць (або три) на пошук роботи. І тоді, можливо, щось зміниться
Історія 3
Марія, 38 років
шиї!

Коли мої співробітниці скаржаться, що їхні чоловіки приносять додому "нещасних дві тисячі", мені хочеться плакати. На їхньому місці я була б щасливою. Тому що мій чоловік уміє тільки лежати на дивані і хаяти все навколо. Юра колишній спортсмен, працював тренером у басейні. І, як і багато хто, потрапив під скорочення. Його приятелі якось улаштувалися: хтось веде групу у фітнес-центрі, хтось перепрофілювався. А мій впав у депресію, а точніше – ndash; на диван.

Ні, спочатку він намагався знайти роботу. Приятель попросив його підмінити: вести заняття у приватній спортивній школі. Після першого уроку Юрка повернувся неосудний: «Уявляєш, у цих сопляків мобільники за штуку баксів!» – гарчав він. «Тобі не все одно? – переконувала я. – Зате на цій роботі тобі платять. Але ні, мій правдолюб не зміг з цим змиритися. «Ну от скажи: хіба чесною працею можна такі бабці заробити?» – усе питав він. Зрозуміло, на ту роботу він більше не вийшов. Я запропонувала йому ходити базарами і магазинами, прибирати в квартирі, займатися доньками. «Ще чого? Стану я мити посуд, коли у домі три баби!» – огризнувся він.

Ось так і живемо. Дівчатка ростуть, хочуть модно та красиво одягатися. Старшій скоро надходити – потрібні гроші. А дорогий і вус не ворушить: газетки почитує, інтернетом захопився. І я вже в ультимативному порядку сказала йому, щоби шукав роботу. Однак це нічого не дало.

Щомісяця я примудряюся відкладати невеликі гроші зі своєї латки. На чому заощаджую? На чоловіка, звісно. Просто перестала купувати йому цигарки, пиво. І що ви вважаєте? Він кинув і пити, і палити. Мене це вкрай здивувало! Тобто він згоден на все – аби не працювати. Виходить, що майже 20 років я прожила із трутнем? З чоловіком, який існує за рахунок дружини та почувається нормально? Правду кажучи, мені дуже хочеться з ним розлучитися. Ось тільки не впевнена, що він піде. Мені здається, що Юрко так і кантуватиметься під час годівниці.

Коментар психолога

Вочевидь, у Марії є схильність до мазохізму: ситуація триває 10 років, а вона продовжує скаржитися. Значить, вона має якусь приховану вигоду від цього. Наприклад, це їй дає можливість почуватися вільною у шлюбі, самій приймати рішення, витрачати гроші на свій розсуд, ні на кого не озираючись. У такій ситуації жінці треба діяти. слова вже не допоможуть. Вона перестала купувати чоловікові сигарети та пиво – і він кинув свої звички! Це вчинок із його боку. Можливо, якщо вона перестане його годувати та купувати одяг – він знайде роботу. А Марія весь цей час поводилася як волонтер. при тому, що чоловік її цілком здорова людина.
Історія 4
Надія, 42 роки
на вірний") мене

Ми разом понад 20 років. Слава господарський та господарський чоловік. Він добрий батько, у нас двоє дорослих дітей. При цьому мій чоловік зовсім позбавлений амбіцій! Зараз поясню, що я маю на увазі. Якийсь час тому наші знайомі організували приватне підприємство. І запропонували нам брати участь.

Я одразу вхопилася за ідею, Слава не виявив інтересу. «У мене є робота. Навіщо ризикувати? – промимрив він. А я взялася. Бувало по-різному: і дачу довелося продати, і кредит у банку взяти. Чоловік бурчав і нив, а я йшла вперед. Гра коштувала свічок – тепер я власниця невеликого підприємства. А ось мій чоловік кілька років тому втратив роботу. І натомість знайти нічого не зміг. Так, періодично з'являлися невеликі підробітки: при ЖЕКу або домашнім майстром. Потім мою фірму терміново знадобився логіст – і я запропонувала Славику.

Він відмовився: у ньому раптом прокинулося чоловіче самолюбство, сказав, що не хоче бути на побігеньках у дружини. Ні – значить, ні. Славик змінився: став скуповуватий, доношує старі речі і каже, що на нові поки що не заробив. Однак згодом зрозумів, що сидіти вдома і просити гроші навіть на проїзд. ще гірше. До того ж, стало соромно перед дітьми: старшого сина я теж прилаштувала у фірму. Загалом, згодом Слава виявив бажання працювати в мене. Спочатку кур'єром, згодом водієм. На жаль, іншого місця у мене для нього не було. Я не раз подумувала про розлучення. Справа не тільки в грошах – ми стали зовсім різними. Не приховую, мене доглядають цікаві заможні чоловіки. У мене утворилося своє коло друзів-приятелів. І коли ми збираємося, я чоловіка не кличу. Мені не хочеться афішувати чоловіка, який у житті нічого не досяг, неважливо виглядає і розмірковує, як незаможний. жінка з сильним характером. Мабуть, вона й обрала собі такого поступливого чоловіка, бо з сильною людиною не вжилася б. Але в якийсь момент вони перестали дивитися один на одного як чоловік та жінка. Вони – як шефін і підлеглий. Зараз часто кажуть, що гроші для чоловіка – ndash; вторинна сексуальна ознака: чоловік-невдаха перестає бути сексуальним об'єктом. Це випадок надії. Видно, що вона все і завжди звикла вирішувати сама. З'явилася можливість відкрити справу – вона взялася, а він відмовився. Тобто спільні рішення – не їхній шлях. Зауважте, Надія не скаржиться, але чоловік їй у тягар. Але не думаю, що її чоловік такий уже безнадійний. Якби на місці цієї героїні була інша жінка, здатна до діалогу, вона його надихнула б. Схоже, що їх тримає лише соціальний статус та спільне минуле (діти). Надії я б порекомендувала не зводити свій бізнес в культ.

Історія 5
Алла, 33 роки

на>де")>" здобувачем У Дена я закохалася відразу, як тільки його побачила на вечірці у приятелів. Молодий, енергійний, з чудовим почуттям гумору. Він пішов мене проводжати, і я запропонувала залишитись. Так він і затримався Мені з ним дуже легко і комфортно. Погано одне: він безробітний. Спершу закінчував інститут, тепер шукає свою справу. Він із іншого міста. Тут нема ні друзів, ні родичів. Ось відкрив свій інтернет-магазин – добре, тільки це дітище поки не приносить ніякого прибутку.

Мій батько завжди добре заробляв, і мені було важко змиритися з думкою, що Ден безробітний. Але він не сидить, намагається знайти справу. Спробував грачувати на моїй машині, але сказав, що це не дуже вигідно. Намагався влаштуватися маклером, заробити на коливаннях курсів валют. але не виходило. Ще добре, що не втратили на цьому. Насправді я дуже його люблю. Але мене не влаштовує така ситуація у сім'ї! Нині наш матеріальний достаток тримається на мені. Правду кажучи, мені коштів не вистачає. Я почала економити на духах і кремах, перестала ходити до косметолога і в сауну (раніше це було непорушною традицією, і мені здавалося, що це недорого). Подруги кажуть прямо, що винна я сама, посадила його на шию. Але ми з Деном регулярно обговорюємо ситуацію із роботою, я бачу, що він хоче знайти свою справу. Може, я справді поводжуся неправильно? Підкажіть, як змінити ситуацію?

Коментар психолога

Це цікава ситуація, бо вона ще не виявлена. Значить – не все втрачено. Але необхідно діяти. Зазначити терміни – і нехай її коханий шукає роботу. Її альтруїзм похвалено (вона відмовила собі в косметиці), але це може зіграти і проти неї. Сьогодні вона відмовилася від сауни, а завтра – від нових чобіт та м'яса? Алла говорить про свої почуття, що добре, але грошове питання треба обговорити раціонально. Їй не можна чекати – інакше вона отримає такого ж трутня, як у попередніх героїнь. А буває, що від таких дам чоловіки йдуть до інших, заради яких раптом починають заробляти пристойні гроші. Говорити чесно та прямо, без натяків. Якщо чоловік втрачає роботу, не можна все брати на себе і приймати самі рішення. Потрібно спробувати зрозуміти: як довго ти зможеш працювати за двох? Місяць, три, півроку? * Не намагайся бути матусею: шукати йому роботу, прилаштовувати його кудись. Твій чоловік – доросла людина, він сам може це зробити. І навіть якщо ти знайдеш йому місце – навряд чи з цього щось вийде. Ось такий феномен. Завдання дружини –ndash; пробудити в чоловікові мотивацію (навіщо шукати службу, якщо ти працюєш у трьох місцях і твоїх грошей достатньо?).

* Відмовляти собі у всьому не варто. Треба усвідомити, що жінка заробляє для себе та дитину. Уріж його звичні витрати. Не дозволяй йому за твій рахунок зустрічатися з друзями тощо. п.

* Розділи домашню роботу. Поки він не знайшов собі застосування, він має багато вільного часу.

* Обговорювати з родичами свою сімейну проблему не варто. Це принижує чоловічу гідність. З тієї ж причини не потрібно ставити за приклад дружину чоловіків подруг, які добре заробляють. факти

73% росіян впевнені, що чоловік і дружина повинні однаково брати участь у веденні домашнього господарства та вихованні дітей; 37% висловилися за те, що подружжя має заробляти на рівних (або майже на рівних). Але 60% опитаних вважають, що матеріальне забезпечення сім'ї – ndash; обов'язок чоловіка, 22% висловилися за те, що побутові справи має вести дружина;

28% людей не розуміють чоловіків, які зайняті будинком. І 21% не вважають за нормальне, якщо годувальником сім'я є дружина. (За даними опитування Фонду «Громадська думка».)

79% російських жінок кажуть, що зарплати їхнього чоловіка не вистачає на забезпечення сім'ї. Респонденти – заміжні жінки віком 35-44 років із доходом 35-45 тисяч рублів на місяць. (За даними дослідницького центру рекрутингового порталу Superjob.ru.)

12% європейців негативно ставляться до того, що їхні дружини зароблятимуть більше. А загалом чоловіки готові розділити із дружиною роль здобувачів. (Опитування «Гроші, секс та любов», в якому брали участь 74 тисяч чоловіків і жінок.)

39% американських дружин заробляють менше за своїх чоловіків (2001 р). Але кількість працюючих американок за три десятиліття збільшилася вдвічі і найчастіше отримують вони не менше за свої другі половини. (За матеріалами Journal of Marriage and Family.)