Як допомогти нерішучій дитині підвищити самооцінку?

Такі діти часто виростають у проблемних сім'ях. «Нерішучі» залежать від чужої думки і зазвичай запитують у інших, як треба вчинити. Вони «повторюють» своїх більш впевнених у собі однолітків, щоб не допустити помилок і не розчарувати дорослих.
Основна проблема в тому, що вони люблять і поважають себе в останню чергу. І якщо у нерішучих дітей щось не виходить, то помилка стає для дитини проблемою світового масштабу. Адже через неї, на переконання підлітка, його можуть знову покарати або ще гірше – розлюбити. Тому такі діти приймають критику близько до серця, і налаштуватися на добрий результат їм буває дуже важко.
Мама постійно мене з кимось порівнювала. Через це я почувала себе гірше за всіх дівчаток у дворі. Якось на літо вона відвезла мене до свого старшого брата. Дядько Микита був не схожий на маму. Він завжди помічав саме те, що мені вдавалося найкраще. Наприклад, я страшенно не любила грати на фортепіано. Але якось він попросив повторити мелодію з фільму, який ми дивилися. Зараз я розумію, що зіграла кострубато, фальшиво, проте дядько слухав мене, затамувавши подих, а потім захоплено промовив: «Геніальна дівчинка!» І все – цього вистачило, щоб я ставилася до фортепіано як до священного інструменту :). Якщо я мила підлогу, то дядько помічав, як блищать підлога, а не те, скільки бруду я розвезла в передпокої. Він робив це настільки майстерно, що я намагалася не заради наступної похвали, а заради чергової успішної справи. Таке ставлення допомогло мені повірити в себе, а пізніше знадобилося у вихованні дітей: я завжди помічаю те, що в них вийшло зробити добре. Як допомогти замкнутій дитині знайти друзів?
Мотивуй!
Приймай правило «зеленої пасти», яке давно використовують при вихованні дітей в інших країнах: замість того, щоб під вихованням дітей в інших країнах: замість того, щоб під вихованням дітей в інших країнах: замість того, щоб під вихованням дітей в інших країнах: замість того, щоб під кольором те, що вийшло в зошит найкраще. А у повсякденному житті звертай увагу дитини на її перемоги.
Текст Вероніки Кирилюк
Фото shutterstock