Як допомогти дитині полюбити дитячий садок

Отже, час настав: дитину час оформляти до дошкільного закладу. Він уже не бігає за тобою хвостиком, а може сам пограти у своїй кімнаті, вміє доглядати себе. Коли визначишся з вибором дитсадка, проведи для малюка екскурсію.
  style="">        «Тут я спатиму!». Заведи дитину до групи і покажи, де вона гратиме, де спати. Познайом із вихователями, запропонуй вибрати шафку для своїх речей. Спочатку малюк сприйматиме все з цікавістю, але потім помітно засмутиться і почне скиглити. Заспокой його: «Поки ми не залишаємося тут: тільки подивимось!». Вдома весь час згадуй, як гарно було у садочку. Використовуй присвійні займенники: «твоя шафка така чудова, а яке зручне у тебе ліжечко!» Нехай малюк поступово звикне до думки, що в саду є щось «його». Незабаром він сам захоче повторити екскурсію.

Перше розлучення. Це драматичний момент і для тебе, і для дитини. Маля може сприйняти його як зраду з твого боку. Тому краще буде, якщо перший раз до дитсадка його відведе бабуся, няня, тітка – та людина, до якої він менше прив'язаний. Якщо такої можливості немає, обов'язково пообіцяй, що скоро забереш його. і виконай обіцянку. У дітей, яких забирають з садка пізніше за інших, часто виникає почуття "непотрібності".

Звикаємо. Спочатку достатньо залишати дитину в садку на пару годин. За кілька днів він може вже пообідати з іншими хлопцями, але спати вирушити додому. І тільки після 1,5-2 тижнів такої адаптації малюка вже можна залишити на денний сон.

«Мамо, не йди!» Незважаючи ні на що, щоранку дитина плаче? Не перетворюй розставання на тривалий ритуал, граючи разом з малюком у групі, годуючи його у їдальні. Від цього він засмутиться ще більше. Не сумнівайся, чи варто тобі піти – як він захопиться грою, і від сліз не залишиться сліду. Можеш сама тихенько постежити за ним через вікно і переконатись у цьому! Якщо сльози починаються вже вдома, підноси похід у садок як маленьке свято: розкажи, скільки цікавого малюка чекає у групі. Нехай візьме із собою улюблену іграшку – це заспокоює багатьох дітей. Використовуй аргумент: «Мама та тато йдуть на роботу, і Даня теж – він уже великий».

·        Прийдемо пізніше. Якщо дитина вже 3 тижні не може звикнути до садка, якщо не допомагають ніякі вмовляння, і щоразу вона б'ється в істериці, а потім весь день сидить у куточку і чекає, коли його забере мама, значить, психологічно він ще. На жаль, тобі доведеться забрати малюка. Через щоденний стрес, який він відчуває, може дати збій імунна система. Цілком можливо, що через рік він піде в сад із задоволенням, а поки краще потримати його вдома. 3-й етап: труднощі першого року . більше не плаче і охоче ходить до дитячого садка. Там у нього з'явилися друзі, він любить своїх вихователів. Проте в процесі навчального року можуть виникнути проблеми.

 

Три дні ходить – тиждень хворіє. У колективі дитина вступає в контакт з іншими дітьми, носіями незнайомих йому вірусів, та її імунна система вчиться з ними боротися. Але ти, безперечно, маєш допомогти малюкові. По-перше, завжди одягай його за погодою, не перекутуючи: зазвичай вихователі надягають на малюка все, що знаходять у шафці, і дитина, активно рухаючись на прогулянці, може спітніти. По-друге, навчай його гігієні: користуватися тільки своїм рушником, своєю чашкою, ні за ким нічого не доїдати і т.д. По-третє, хворобливим діткам вранці можна змащувати ніздрі оксоліновою маззю. Обов'язково загартовуй дитину (прохолодні обливання, контрастні ножні ванни, влітку – пробіжки босоніж по березі озера, річки), урізноманітнюй раціон свіжими овочами та фруктами, додай у салати цибулю та часник. і малюк буде хворіти рідше.

Не хоче їсти. Вихованці скаржаться, що малюк погано їсть (хоча вдома все гаразд), а малюк на твої розпитування відповідає: «Несмачно». На жаль, давати із собою їжу у баночці ти не будеш. Годуй дитину сніданком удома, домовляйся, що в саду на обід він з'їсть хоча б друге, а повечеряти малюк теж зможе з родиною. Але переконливо попроси вихователів не примушувати його їсти насильно, не кричати на нього: нехай краще сильніше зголодніє і щільніше повечеряє вдома, ніж на все дитинство почне огиду до їжі. Цукерок та печива з собою не давай: солодощі лише перебивають апетит. А якщо у дитини намітилися проблеми зі шлунком, візьми у лікаря довідку і вимагай перевести його на дієтичний стіл. Інцидент. Вранці малюк раптом заявляє тобі: «Я не піду в садок» - І вперто не хоче одягатися. Як же так, все ж було нормально! Швидше за все, в дитсадку стався якийсь інцидент, про який дитина не хоче розповідати: її образили чи вона сама когось побила, вихователька була несправедлива до неї, вона чогось боїться. У будь-якому випадку обов'язково розберися, в чому причина, довірливо переговоривши і з малюком, і з вихователем. Іноді достатньо запевнити малюка, що все в порядку – і він зі спокійною душею піде в садок.

Погані слова. Ти шокований: дитина «принесла» із садка нецензурну лексику. У жодному разі не кричи на нього! Потрібно дуже спокійно пояснити, що слово, яке він вимовляє – погане та образливе, його не можна нікому ніколи говорити. Інший варіант: малюк довірливо ділиться з тобою новими знаннями про те, звідки він узявся. Як реагувати? У жодному разі не обманювати! Говори правду, але адаптуй інформацію до віку дитини. Ти все ще вагаєшся, чи віддавати дитину в садок? Прийми до уваги всі позитивні та негативні сторони свого рішення, але пам'ятай, що багато буде залежить від самої дитини.

 

Плюси

стає більш організованим і дисциплінованим