Чому хронічний біль небезпечний для психіки та здоров’я
Але чи можна залишатися собою, якщо тіло щодня нагадує про біль? Вчені, які працюють з темою болю, однозначно кажуть – ні! На непросту тему впливу дискомфорту та болю на психіку людини ми сьогодні говоримо з невропатологом Медичного центру Берсенєва Маргаритою Прохоровою.
Дуже часто ми недооцінюємо біль і навіть вважаємо, що скиглити – це не дуже пристойно. Адже нам ще в дитинстві казали: потерпи, поболить і пройде. І ми звикли вважати біль чимось тимчасовим: достатньо таблетки анальгіну – і вперед. А якщо біль залишається? А якщо больовий сигнал не зникає тижнями й місяцями і стає частиною життя? Тоді він перестає бути просто симптомом, а стає «стилем життя». І це не лише дискомфорт. Це вже ризик для роботи вашого мозку та стабільності емоційного здоров’я. Хочете розібратися?
Річ у тім, що біль, доки вона не стає дуже гострою, сприймається нами як просто фон: неприємний, але терпіти можна. Тим більше, що відбуваються коливання: сьогодні болить сильніше, завтра трохи слабше, і виникає надія: а раптом завтра мине зовсім? Але з часом біль перестає бути просто відчуттям: вона стає новою реальністю, в яку занурюється людина, іноді перестаючи її помічати. Невропатологам відомі випадки, коли людина так звикла до відчуття свого болю, що вважала цей стан нормальним! А коли біль минув, здивувалася, що так буває. І ні вона сама, ні її оточення не розуміли того, що зіпсований характер людини, негативізм, складні стосунки з близькими, апатія, відсутність енергії – це наслідок її фізичного стану.
Так, біль – це потужний фактор, який змінює саму психіку людини. Біль проникає в настрій, забарвлює в похмурі тони сприйняття світу, змінює поведінку, перепрограмовує мозок і нервову систему. Хронічний дискомфорт впливає не лише на думки людини, а навіть на її сприйняття себе! Трапляється так, що ми навіть маємо справу з депресіями, частковими деградаціями особистості та повною втратою сенсів і радості життя. Чи потрібне нам таке терпіння?
Що означає біль в організмі: основні причини та як його розпізнати
Як не дивно, біль організму потрібен – це його крик. В основі болю лежить біологічна функція, дуже важлива, – захисна. Гострий біль можна порівняти з сиреною швидкої допомоги: «Терміново! Допоможіть!» Саме біль дає нам можливість зрозуміти, що організм дав збій, що десь є травма або запалення, і треба терміново вжити заходів.
Але ви можете уявити собі, що ця сирена звучить тижнями, місяцями, а іноді й роками? Ми звикаємо до болю, він переходить у хронічну стадію, ми терпимо, а тим часом відбувається не лише загострення основної проблеми, а й зношування організму, зміни на гормональному рівні, «поломки» у психіці. Адже ви живете в постійному крику свого організму, але не хочете чути його!
У результаті те, що починалося як тілесний сигнал, перетворюється на психологічний і навіть соціальний фактор: людина вже не просто відчуває біль, а живе в ній, не помічаючи, як змінюється її особистість і ставлення до життя.
Як хронічний біль змінює характер людини: вплив на психіку та поведінку
Біль і дискомфорт настільки глибоко проникають в організм, що починають ним «керувати» у всіх сферах життя.
Емоційний рівень
Біль виснажує нервову систему. Головними рисами людини стають дратівливість, тривожність, нестійкість до звичайних стресів. Здається, що «нерви здають» без особливої причини, але насправді причина є: організм (і конкретно мозок!) щодня змушений вести свою боротьбу з болем на знос, і на решту життя в нього залишається мінімальна кількість ресурсів.
Когнітивні здібності
Хронічний біль прямо впливає на увагу. Концентрація знижується, пам'ять працює погано, стає важче вчитися або працювати, вирішувати щоденні завдання. Увесь свій «запас» мозок витрачає на придушення болю, і часто його функції повільно, але впевнено деградують.
Соціальне життя
Терпіти простіше, впавши на диван і згорнувшись клубочком. Людина починає уникати соціуму, менше спілкуватися, втрачати інтерес до хобі, розваг та звичайних радощів. Близьким здається, що вона стала лінивою й черствою, але це не лінь і не байдужість! Просто больовий «шум» повністю заповнює її простір! Найскладніше, що сама людина не завжди усвідомлює, що справа в болю: їй здається, що вона просто подорослішала й «переросла» цей інтерес до тусовок і дрібних радощів і навіть не розуміє, наскільки впала якість її життя.
Чому не можна терпіти біль: наслідки для мозку, психіки та здоров’я
Коли біль стає постійним і настає звичка жити в зміненому стані, запускається ланцюг багатьох негативних процесів в організмі. І якщо процес у запущеній стадії, то навіть лікарям не завжди одразу вдається визначити першопричину проблем.
Хронічний стрес
Мозок не любить біль і по-своєму намагається впоратися з ним: відповідає на нього підвищенням рівня гормону стресу – кортизолу. Його надлишок порушує баланс нервової системи, неминуче призводить до безсоння, втрати апетиту чи інших форм розладу харчової поведінки, спаду настрою.
Психічні розлади
Тривалий дискомфорт підвищує ризик розвитку депресії та тривожних розладів. З’являється замкнене коло: біль викликає тривогу й занепад сил, а тривога посилює сприйняття болю. Але ні людина, ні лікар часто не пов’язують це зі звичайним хронічним болем.
Нейропластичність
Мозок має дивовижну здатність перебудовуватися і значно швидше, ніж ми думаємо. Його адаптивність ми розцінюємо як дуже позитивну здатність. Але у нашому випадку ця властивість працює проти нашого організму та особистості: чим довше біль зберігається, тим міцніше вона закріплюється в нейронних ланцюгах. У результаті біль стає частиною особистості, вбудованою звичкою мозку! І оточення лише констатує факт: «Треба ж, якою легкою була людина, як її змінив вік!» А вік тут узагалі ні до чого.
Тому терпіти біль не можна ні в якому разі. Не можна дати їй шанс укорінитися й стати частиною себе. Чим раніше ви звернетеся по допомогу, усунете причину болю, тим швидше повернете собі повноцінну якість життя.
Чому жінки частіше терплять біль і як це впливає на їх здоров’я
Почнемо з того, що у жінок хронічні болі трапляються частіше, ніж у чоловіків. Це і мігрені, і критичні дні, і фіброміалгії, і багато інших станів, які стають частиною повсякденного життя мільйонів жінок.
До того ж, так склалася наша культура, що жінки частіше схильні терпіти болі, вважаючи їх природними. Ментальність наших жінок змушує їх більше дбати про інших, а не про себе. На це звертають увагу багато психологів: ставлячи питання жінці про неї саму, вони констатують – вона говорить про що завгодно, тільки не про себе! Тому дуже важлива едукація: жінки повинні зрозуміти, що постійне ігнорування болю не робить їх сильнішими. Воно руйнує здоров’я, забирає радість життя, заважає будувати й розвивати кар’єру, псує стосунки.
Жінка має зрозуміти, що лише переключивши увагу на себе і відмовившись жити з болем, вона зможе стати по-справжньому щасливою матір’ю, дружиною і просто особистістю. Не можна ставитися до нетерпіння болю як до особистої слабкості.
Що робити при хронічному болю: сучасні методи лікування та допомоги
По-перше, не терпіти біль. По-друге, звертатися до лікарів. Сьогодні існує величезна кількість методик сучасного контролю болю та її «приручення»: медикаментозне лікування, фізіотерапія й реабілітація, психотерапія та техніки управління стресом, комплексний підхід, коли лікар, психолог і фізіотерапевт працюють разом.
Кожна сучасна людина повинна розуміти: наша особистість – це не лише думки, характер і звички. Це ще й те, як почувається наш мозок, які сигнали він отримує, у якому «шумі» живе і як це відображається на нашому тілі. Хронічний біль здатен змінити нашу особистість настільки, що знадобиться чимало зусиль, аби повернутися до себе і до рівня свого життя. Дуже важливо сказати болю «ні»: це спосіб зберегти свою особистість на довгі роки. Не терпіть біль – турбуйтесь про себе!
