Синдром бідності: як змінити мислення і почати заробляти

Синдром бідності
Що таке психологія бідності та чи можна змінити своє ставлення до грошей?

Ви давно мрієте про власний автомобіль або подорож навколо світу, але замість пошуку можливостей, знаходите лише причини, чому це неможливо? Вам здається, що гроші недосяжні, а ті, хто їх має, – нечесні? У психології це називають синдромом бідності. Як він виникає і як почати будувати бажане життя? Розповідає психологиня Центру «Незламна» від «Фонду Маша» Олена Ільюк.

Олена Ільюк

Синдром бідності – це спосіб мислення, що тримає людину в полоні переконань, не дозволяючи розвиватися. Причини його виникнення можуть бути різноманітними.

Перша – успадкування стилю життя від сім'ї та оточення

У бідних сім'ях часто існують міфи про гроші, бідність та багатство. Батьки можуть передавати дітям упередження, такі як: «Не жили багато, не треба й починати», «Гроші до добра не доведуть», «Чесною працею багато не заробиш». Ці слова діти приймають за правду і, створивши свою сім'ю, передають цей неефективний сценарій життя далі.

Насправді ж за такою поведінкою ховається заздрість, безпорадність та страх

– говорить психологиня Олена Ільюк.

Друга причина – викривлений сценарій життя

Негативне ставлення до грошей може формуватися через спостереження за батьками. Якщо діти бачать, що батьки багато працюють, приходять втомленими, мало відпочивають і не отримують задоволення від роботи, це може призвести до викривленого уявлення про життя:

робота → гроші → погане самопочуття → нещасливе життя

Як результат, діти не знають, що можна жити інакше, і наслідують поведінку батьків.

копилка свинка

Третя причина – небажання змінювати звичний спосіб життя

Люди, які не прагнуть до збагачення, часто бояться виділятися, перекладають відповідальність на інших, звинувачують у своїх проблемах зовнішні обставини і не намагаються щось змінити. Їх не приваблює цікава робота, їм бракує вірних друзів та довготривалих стосунків. Вони рідко прагнуть здобувати нові знання та розвиватися.

Але є речі, що їм цікаві – це розваги, відсутність обов’язків, безтурботно проведений час. Люди, які називають себе бідними, часто залежні від думки інших, мають низьке прагнення свободи та самостійності. Їм бракує самоконтролю, самодисципліни та дотримання слова. Часто імпульсивні дії стають на заваді їхнього розвитку та працевлаштуванню

– пояснює психологиня.

Як позбутися синдрому бідності?

Спершу потрібно визнати, що щось йде не так. Далі – подолати невпевненість і страхи, відзначити свої сильні та слабкі сторони.

Спробуйте взяти відповідальність за своє життя, розвиток та заробіток. Ви можете скільки завгодно звинувачувати все та всіх навколо, але якщо не почнете діяти, не зможете рухатися вгору. Лише власні кроки та дії можуть змінити ваше життя

– наголошує Олена Ільюк.

Не порівнюйте себе з іншими. Зосередьтеся на своїх життєвих цінностях і слідуйте їм.

Гроші – це справді не головне, але вони необхідні суспільству, оскільки дозволяють нам задовольняти наші базові потреби для виживання (дах над головою, їжа та одяг) і жити в рамках певних стандартів безпеки

– підсумовує психологиня.

Попередній пост
полон
Як підтримати близьких під час невизначеної втрати та полону: поради психолога
Наступний пост
ментальне здоров'я дітей
Як підтримати ментальне здоров'я дітей у складні часи

Новини партнерів

Fresh

Психологія

Можна медитувати роками. Але без цього духовність не відбудується

Ми багато говоримо про духовні практики. Значно менше – про якість, без якої вони можуть так і залишитися практиками. Не стати шляхом до себе. Ця якість – щирість.
Фітнес та здоров'я

Що має бути в домашній аптечці: список від лікарів

Перекис, зеленка, старі антибіотики – перевірте свою домашню аптечку, адже частина звичних засобів може бути не такою корисною, як ми звикли думати.
Психологія

5 кращих фільмів про кохання, які краще дивитися восени

Ці стрічки створені для душевного затишку та тепла.
Фітнес та здоров'я

Що дає стретчінг: користь для тіла, психіки та самопочуття

Ви здивуєтесь, наскільки змінюється самопочуття, якщо просто щодня повільно тягнутись – не до ідеалу, а до себе.