Виховання самостійності у малюка
Звичку самостійності виробляється з дитинства. Заохочуй її прояви!
1-3 роки Виявляю волю
Вже в найніжнішому віці малюк прагне самостійності. Тільки-но навчившись говорити, він кричить: «Сам!» і вириває у мами ложку з кашею, намагається без допомоги дорослих натягнути колготи – і дуже злиться, якщо у нього не виходить.
Від маминої реакції багато залежить! Хтось забирає у дитини ложку – забрудниться, обіллється! Хтось висловлюється:р «Дай допоможу, ти ще маленький». І тільки терпляча і мудра мама мовчки витирає пролиту кашу, поправляє спущені штанці і примовляє: Дивись, як здорово! А в тебе вже непогано виходить! & Raquo; Але в кого з нас вистачає на це терпіння? А дитина все мотає на вус. І якщо за спроби самому налити компот його лають, то що ж дивуватися, що він і в чотири роки не хоче сам їсти? src="https://nimg.edinstvennaya.ua/pictures/uploads/images/shutterstock_70786192.jpg" style="width: 300px; float: left; height: 330px; margin-left: 10px; margin-right:>1 на цьому етапі, – не заважати. Нехай пробує, нехай набиває шишки. Коли розплачеться, попросить допомогти, тоді і простягнемо материнську руку. Але не раніше! Сказано ж в приказці: «Хочеш нагодувати людину на день – дай йому рибу, хочеш нагодувати на все життя – навчи її ловити. Однак у своєму прагненні до самостійності дітки часом бувають дуже вперті! киданнями на підлогу. Поступитися чи наполягти на своєму?
«Дитині важливо дати зрозуміти, що вона в силах
впливати на ситуацію, – вважає психолог Тетяна Міхєєнко. – Тому, якщо це не загрожує його безпеці
і не заважає іншим людям, можна поступитися. Зайве придушення негативно позначається на розвитку. Однак очевидно, що не можна потурати всім дитячим бажанням. І тут батьки повинні бути послідовними: якщо це забороняється, то ніякі істерики не змінять маминого рішення. На практиці. Учи дитини необхідним навичкам самообслуговування: до трьох років малюк повинен сам мити руки, їсти, одягатися, сідати на горщик, прибирати засобою іграшки. Дозволь йому брати участь у дорослих справах: накривати на стіл, прикрашати страви, перебирати овочі, складати речі, підмітати. мами
Після трьох років карапуз вже готовий відірватися від мами. Йому час вчитися ладити з однолітками і проводити з ними час. І відвідування дитсадка в цьому відношенні – дуже важливий крок до самостійності. Але як же складно відпустити від себе улюблене чадо! Мами відчувають страх за дитину, провину, що віддають її в чужі руки. І яких би оптимістичних фраз при цьому вони не говорили малюку, той зчитує невербальну інформацію і веде себе відповідно: плаче, влаштовує істерики, не відпускає. каже Тетяна Міхєєнко. – Якщо ви станете заохочувати контакт малюка з іншими людьми (бабусею, нянею, вихователем), то він легко перенесе це розставання. Якщо ж внутрішньо страждатимете, то й малюк стане переживати. Примиріться з тим, що йому може бути добре і з іншими. На практиці. Дошкільник (поки ще з нагадуванням), з твоєю допомогою застилає ліжко, прибирає за собою тарілку. У нього з'являються нескладні обов'язки: полити квіти, прибрати зі столу і т.д. У свідомості дитини закріплюється важливе розуміння: він – член сім'ї та бере участь у її житті.
За матеріалами журналу "Поліна"
