Як пояснити дитині, що родина заощаджує
Чергова криза. Знову всі трубять про те, що потрібно затягнути паски. Та й самі ми, порівнюючи зростаючі ціни з непропорційними зарплатами, переймаємося очевидним: настав час економити. «Коли я тільки думаю про це, мене кидає в жар. Я тут же купую Сергію різних іграшок і делікатесів. А потім позичаю у подруги до зарплати, адже від реальності нікуди не дінешся, – ділиться 27-річна Ірина, менеджер. «У зв'язку з подіями в країні чоловік став приносити вдвічі менше грошей. Туга накочує за однієї думки, що знову доведеться повертатися в 90-ті. Але тоді у нас не було дітей, а зараз двоє підлітків із зростаючими потребами!» – зауважує 36-річна Валентина, вчителька. Знайомий настрій? Бізнес-тренер і психолог Вікторія Кравченко запевняє, що такий мінорний настрій – неправильний і навіть небезпечний.
«Економіка циклічна, – пояснює фахівець. – Кризи трапляються в будь-якому суспільстві приблизно раз на 6-8 років. Українці сприймають черговий економічний спад майже трагічно. Дається взнаки генетична пам'ять поколінь, що пережили голод і війни, і нинішня ситуація. Але із цим треба працювати. Адже це і урок на майбутнє, і школа життя для дитини, а до того ж – . відмінна можливість перезавантажити свідомість, переключившись зі споживання на креатив і творення. А це й правда. У головах наших дітей (та й у наших теж) міцно засів стереотип: радість – ndash; це споживання. Шопінг, приємні покупки дрібничок і смакот, прогулянки торговими центрами та супермаркетами, посиденьки в кафе, боулінг, парки атракціонів, 3D-кінотеатри – адже розважитися без грошей неможливо! Ніхто не закликає від цього відмовлятися. А якщо пошукати альтернативи?
Наш консультант розповідає, як обережно перевести фінансову політику сім'ї в новий режим і як отримати від цього максимум плюсів. Для початку попрацювати зі свідомістю потрібно самим мамам і татам. Повірити, що фінансові труднощі – тимчасові, що цей період можна пережити без великих втрат.
Наші думки визначають енергетику навколо, атмосферу в сім'ї. Який буде настрій у домашніх, якщо постійно повторювати: «Все погано!», «Грошей немає!», «Просвіту не видно», «Ми знову жебраки»? Та ще паралельно шукати винних і лаяти всіх і вся. Діти вмить вбирають такий негативний настрій, мало того, ці установки залишаються на все життя. Тому подібні фрази не варто повторювати навіть уявно.
Навпаки, потрібно зосереджувати увагу дитини на позитивному, а про фінансову ситуацію говорити так: «Все буде добре», «Справимося!», «Купимо це. Заощаджувати не страшно. У цьому немає нічого поганого. Західний стиль життя, до речі, дуже раціональний, у Європі все економлять, усі рахують гроші. Однак це не означає, що потрібно позбавляти себе всіх радощів. Навпаки, є сенс планувати задоволення. Той самий похід у розважальний центр має стати очікуваною подією для дитини. Тоді він по-справжньому їм насолодиться (як у нашому дитинстві, коли щорічно приїжджав луна-парк). А паралельно шукайте інші, «неспоживчі» джерела гарного настрою. Ми самі звикли відкупатись від наших дітей. Але наша увага, турбота, спільні ігри та творчі заняття для них набагато важливіші!
ЧИТАЙ ТАКОЖ: href="https://edinstvennaya.ua/view/10839" target="_blank">Як економити гроші: побутові хитрості зберігання продуктів
З теорією все ясно. Насправді ж виникають складності. Як розтлумачити малюкові, що кричить у магазині, що мама не може купити йому машинку? Як пояснити підлітку, який марить айфоном, що зараз сім'я не має коштів на такі подарунки?
«Діти – рівноправні члени сім'ї, тож приховувати від них ситуацію не потрібно. Але і драматизувати не варто. радить Вікторія. – Батьки повинні дотримуватись однієї лінії поведінки. Неправильно, коли тато каже: «Економимо!», – а мама тихенько купує іграшки. Договоріться, що і якими словами пояснювати дитині.
Трирічний карапуз ще поняття не має, що таке гроші. Для нього це папірці, які мама обмінює на чудові речі та солодощі. Крихітка навіть уявити не може, що у мами не вистачає папірців. Якщо вона не хоче щось йому купувати, то, на його думку, робить це на зло.
Тоді і карапуз зробить на зло: впаде посеред магазину і почне нестямно кричати: «Мамо, купи!» – або буде настирливо нити і смикати батьківку, поки та не здасться.
Як чинити? На істерики не піддаватися. Ніколи. Варто раз дати слабинку, і маленький хитрун зрозуміє: маму можна вламати. Не кажіть, що немає грошей. Гроші є. Але покупка має бути заслуженою, виправданою, а бажання мати саме цю річ має в дитині дозріти. Отже, домовляйтеся: наприклад, одна іграшка на тиждень. А взагалі найкраще не брати малюків у торгові центри, не спокушати. Якщо ж йдете, наприклад, у парк розваг, то теж заздалегідь домовтеся: три атракціони або два атракціони та морозиво. І домовленості дотримуйтесь! До 5-6 років дитина вже починає усвідомлювати функцію грошей, розуміє, що є дешеве і дороге, що мама не має. Дуже часто діти потрапляють під вплив реклами або друзів: дочка просить Барбі, як у подружки, син. Приставку, як у однокласника. Звичайно, не хочеться, щоб дитина відчувала себе обділеним. Але чи така потрібна йому подібна річ? Обговоріть разом. Наприклад, у шестирічки немає потреби в мобільному – значить, не варто купувати. А якщо «дуже сильно хочеться»? Тоді нехай чекає свята і отримає бажаний предмет як подарунок. При цьому не дозволяй вибирати колір, модель, не повідомляй ціну покупки – це зайве. Усе це батьки вирішують самі. А дитині залишається тільки радіти подарунку. target="_blank">Якщо хочеш розбагатіти: що не можна робити з грошима
Молодші школярі успіхами сім'ї: «А ми на канікули їздили до Туреччини», «А у мене тато купив тойоту!» Якщо дитина підійшла до вас з розпитуваннями («Чому у нас немає машини?») або докорами, поясніть йому, що матеріальні блага в сім'ї – заслуга не самих школярів, а їхніх батьків.
І що кожен має всього домагатися сам. Тому «вимірювати» треба не досягненнями мам та тат, а власними успіхами: хто краще малює, швидше бігає та стрибає. У своєму скромному достатку ніколи не потрібно виправдовуватись. Говори: «Нам вистачає!», «Зараз у нас такий період», «У тебе є всі шанси жити краще: вчися і шукай цікаву спеціальність», «Дякую Богові за те, що маєш». Іноді синові чи дочці варто показати дітей, які живуть гірше, – ndash; наприклад, у дитячому будинку.
У середній школі дитина вже зазвичай отримує кишенькові гроші. Він в курсі фінансової ситуації сім'ї, тому буде нормально, якщо ти поясниш: «Поки що я не можу давати тобі 20 гривень на тиждень, як раніше. Отримуватимеш 10, але це тимчасово. Якщо ти вважаєш, що твій школяр ще не доріс до кишенькових, видавай на конкретні витрати. сніданок, морозиво.
У деяких сім'ях практикується плата за хороші оцінки або обов'язки по дому. Хоча такий підхід і вчить дитя цілеспрямованості, він загрожує перевести дитячо-батьківські відносини в площину товарно-грошових. Дитина звикає, що мама та тато повинні платити за будь-які його зусилля.
І без грошей не хоче навіть ворухнутися! Тому не варто платити за базові обов'язки вдома та нормальну успішність у школі. Матеріальне заохочення (до речі, треба пам'ятати, що це не обов'язково гроші!) може бути видано за додаткову роботу, за визначні успіхи у навчанні. І розглядатися воно має не як плата, а виключно як нагорода. Найскладніше знайти спільну мову з підлітком. Він особливо вразливий порівнянням з однокласниками, йому дуже потрібно "бути не гірше за інших", він схильний трагічно переживати навіть маленькі негаразди. Наприклад, загалом поступливий і врівноважений син не хоче зрозуміти, чому батьки не купують йому айпад, коли це наймодніша фішка. Або 14-річна дочка звинувачує маму та тата: «Подружки ходять у фірмових джинсах, а я в китайських, з ринку. Ви не любите мене!» Що робити?
Посадити тінейджера поряд і докладно розписати бюджет сім'ї. «Стільки йде на квартиру, стільки – на оплату навчання та репетиторів, стільки – на їжу, це – плата за кредитом, це – відкладаємо на відпустку. Залишається така сума. Давай чесно поділимо її між усіма. Вийде за твою частку купити зараз айпад? Подумайте разом, як можна заробити. Знайти джерело доходу для підлітка не так складно, як здається. Хтось серйозно захоплюється фотографією та може робити фотосесії для знайомих сімей за невелику плату. Хтось готовий писати статті до підліткових видань, хтось може годину-дві на день роздавати листівки з рекламою або вигулювати сусідського собаку. Дівчатка часто в'яжуть, плетуть з бісеру, шиють ляльок і навіть печуть на замовлення, хлопчики ремонтують якісь речі, допомагають на підсобних роботах дорослим (наприклад, збирають фрукти, які потім продають). так роблять у всьому світі. Завдання мами та тата – підтримати ініціативу, підстрахувати та допомогти.
Текст Вікторії Вітренко
Більше корисних порад читай у журналі "Єдина" №9
