Психолог пояснила, чому чоловіки не одружуються з красунями
Лерочку інакше як принцесою вдома не називали. Дівчинка й справді була чудова: блакитноока блондинка з милими ямочками на щоках. Мама і бабуся вселяли їй, що такій красуні весь світ має підкоритися. Просто тому, що знаходитися поряд з нею – вже щастя.
Як відомо, до людини ставляться так, як вона сама себе уявляє. Лерочка вважала себе принцесою – і звичайно, всі хлопчаки-однокласники були в неї закохані. Дівчатка теж визнавали її красу, хоч і заздрили відчайдушно.
В інституті ситуація повторилася. Випадково дівчина побачила оголошення про майбутній конкурс краси. Заповнила анкету та легко перемогла, ставши першою красунею вузу. Її доглядали хороші хлопці, але перевагу Валерія віддавала заможним чоловікам. Дорогі ресторани, круті машини, відпочинок на Мальдівах або Біаріце… Інститут дівчина покинула: поєднувати монотонне навчання з поїздками за кордоном стало практично неможливо! Але дивно – заміж вона не могла вийти. Варто було Лерочці лише заїкнутися про весілля, як кавалери одразу зникали з поля зору!
Потім у неї з'явився одружений коханець. Він влаштував Леру на роботу, поступившись проханнями її мами. Але і там дівчина довго не затрималася: шеф прямо сказав, що "крім зовнішності на службі потрібні ще й ділові якості". Зараз Лері 32. Вона ніде не працює. Мама і бабуся, як і раніше, звуть своє чадо принцесою. Щоправда, мама все частіше радить дочці закінчити інститут та здобути спеціальність, щоб бути захищеною. Але Лера, здається, все ще робить ставку на свою красу та мріє про принца на білому коні. Як знати – може, їй і трапиться заможний «королевич», їй під стать?
Коментар психолога Лесі Ковальчук
Історія Лери – яскравий приклад захопленої дитини. Але саме батьки вселяли їй, що працювати, чогось домагатися – . справа не царська. Лера так і не вийшла з дитинства, вона інертна та інфантильна, душевно лінива. Чому її не беруть заміж? Тому що не відчувають у ній особистість, друга. Чоловіки сприймають її як ляльку, з якою можна красиво провести час. А жити з такою дівчиною їм і на думку не спадає.
У мене склалося враження, що Леру її ситуація не лякає. Хоча у 32 роки вже час «збирати каміння» – героїня продовжує їх розкидати, наче їй 17. Що можна їй порадити? Зростати, ставити цілі та вчитися їх досягати самостійно. Знайти роботу, на якій цінуватиметься її ефектна зовнішність (наприклад, у салоні краси), закінчити курси (якщо інститут не приваблює) і почати самій – саме самої – будувати своє життя. Зростати особистісно та професійно.
