За кадром YAKTAK: відверта розмова про сім'ю, дитинство, натхнення, музичний шлях та участь у «Євробаченні»
Сьогодні у нас особливий гість – співак YAKTAK, чиє справжнє ім'я – Ярослав. З самого дитинства він пов'язував свої найтепліші моменти зі звучанням гітари, вогнищем та безтурботними днями на березі річки рідного смт Стара Вижівка, яке розташовано у Волинській області. В нашому інтерв’ю артист ділиться історією свого шляху до музичної слави, від рідного краю до сцени Національного відбору на «Євробачення» у 2024 році.
«Євробачення» – це не просто платформа для Ярослава, а виклик та можливість реалізувати свою дитячу мрію. Пісня YAKTAK для конкурсу – це не просто музика, а відображення його енергії та пристрасті. Він розповідає, як намагався вкласти у трек «LaLaLa» всю свою силу та вогонь в душі. А хіт, який має запам'ятатися з першого прослуховування, призначений не лише для України, але й для кожної душі в Європі.
І ось важливий момент: невеличкий погляд на YAKTAK, як на учасника Національного відбору на «Євробачення». Він ділиться враженнями від підготовки та висловлює свої відчуття перед найбільш важливим виступом у його кар'єрі.
Як артист і як особистість, YAKTAK залишає слід у світі музики, і ми хочемо, щоб ви дізналися більше про його погляд на життя, майбутнє та те, що робить його індивідуальністю. Почнемо.
– Ярослав, що для тебе рідне смт Стара Вижівка?
Дім, сім’я, друзі. Всі найтепліші моменти із життя пов’язані з рідним краєм. Вечори біля вогнища під гітару, заходи сонця і світанки, нічні прогулянки з друзями, цілі дні проведені на березі річки, футбол на полі з хлопцями. Вся родина разом за великим сімейним столом.
– Здогадувався що пісня «Уночі» стане такою популярною. Як гадаєш, що цьому сприяло?
Я ніколи не думаю про те, чи стане пісня популярною, коли її створюю. Чи буде в неї мільйони прослуховувань, чи буде вона грати на радіо. Я завжди пишу треки від душі, коли мені є що сказати. І я думаю, що люди це відчувають, тому їм відгукується. Я ніколи не роблю музику – «щоб було». Це не моя історія.
– А з чого почалася любов до музики?
Я взагалі з самого дитинства займаюсь музикою. В мене бабуся і дідусь професійні музиканти, викладачі. Саме вони заклали мені любов до музики, вони мене навчали і ми разом співали народні пісні.
– А як тебе виховували: хвалили чи, навпаки, часто критикували?
Та по-різному було. Не можу сказати, що прям критикували, скоріше навчали як правильно. Сім’я не хотіла, щоб я був співаком, хотіли, щоб я займався чимось більш серйозним, але при тому завжди підтримували і не намагались змусити піти іншим шляхом.
– В 2019 році ти приймав участь у шоу «Голос. Діти». Скажи, подібні конкурси у такому юному віці потрібні? Чи, навпаки, вони тримають дитину у стресі?
Мені здається це залежить від характеру. Я, наприклад, старався не фокусуватись на переживаннях, на стресі, я просто всі сили витрачав на те, щоб зробити все можливе від себе, класно підготуватись, щоб перемогти. Мені ці конкурси дуже багато дали досвіду і я радий, що вони були у моєму житті.
– А як ти зараз знімаєш стрес після концертів?
В мене немає стресу після концертів, я би навіть сказав навпаки – вони мене заряджають. Я дуже люблю це, бачити людей, які в унісон співають мої пісні. Це дуже надихає. Ти розумієш, що все робиш правильно. У нас не було концертів місяць і я вже дуже скучив. Не можу дочекатись, поки вже почнеться тур.
– А хто надихає тебе? Яку музику сам слухаєш?
Люди надихають, емоції, які я переживаю. Ситуації з життя.
Я меломан і тому слухаю максимально різну музику. Мені дуже подобається творчість The Weeknd, Drake, Rag’n’bone man. Якщо казати про українських, то люблю слухати Скофку, Один в каное, Бумбокс.
– Хто став твоїм наставником, добрим другом і свого часу допоміг зробити правильний вибір?
Батьки мабуть. Вони дали мені змогу самому обрати те, чим я хочу займатися і завжди допомагали мені в цьому, підтримували.
– Чому, окрім творчості, приділяєте найбільше часу?
В даний момент я витрачаю майже увесь свій час на музику, на творчість. На інші речі його залишається дуже мало, але я намагаюсь також приділити час стосункам, моїй дівчині Алісі.
– Війна перевернула життя кожного з нас. Як ці два роки змінили тебе і твою творчість?
Я почав випускати пісні у лютому 2022 року. Тоді я починав з каверів. 3 лютого 2022 року була прем'єра моєї першої пісні. Наступна мала вийти 24 лютого, але звичайно цього не сталось. Я не знав, що робити, не знав чи варто, але потім зрозумів, що коли як не зараз підтримувати і розвивати українську музику. Ніколи не думав що співатиму про війну. Ця подія змінила все, внесла свої корективи в мою творчість, та і в цілому в моє життя. До початку війни я написав чимало пісень, але жодна з них так і не вийшла.
– Скажи, чи ти в житті дотримуєшся якогось плану, чи все складається вдалим чином? Адже багато артистів-початківців проходять довгий шлях пошуку себе, свого псевдоніма, матеріалу, команди…
В мене немає чіткого плану, в мене є ціль. Я з самого дитинства приймав участь у співочих конкурсах, виступав всюди, де тільки можна. Я знав, чого я хочу і йшов до своєї мети. Це не випадковість, що я став співаком, я йшов до цього все своє життя і продовжую йти, розвиватись, рости.
– А хто ти більше Ярослав чи YAKTAK? Обери своє.
Ми коли з командою придумали псевдонім «YAKTAK», він мені не одразу сподобався, але зараз вже не можу назвати себе по-іншому. Це вже частина мене. Але для своїх друзів, сім’ї, знайомих, я так і лишився Ярослав, Ярик.
– Яку головну якість ти шукаєш у інших?
Цілеспрямованість. Мені дуже важливо, щоб людина була пробивна і робила все для того, щоб досягти своєї цілі. Бо я такий, тому мені цікаво спілкуватись з такими людьми.
– Хвилини слабкості у тебе бувають?
Звичайно, у всіх мабуть бувають. Я просто намагаюсь не зациклюватись на слабкостях, не розкисати. Але часто буває в турах, що концерти кожен день, навіть по декілька в день. Не вистачає часу на відпочинок взагалі, спимо в машині. Коли так відбувається протягом довгого часу, то звичайно я втомлююсь. Тоді мені треба приїхати додому на день, розгрузитись і я можу далі продовжувати рухатись.
– Коли та чому ти вирішив взяти участь у змаганні за право представляти Україну на «Євробаченні» в 2024 році?
Я з самого дитинства дивився «Євробачення» разом з мамою. Сиділи біля телевізора до ночі, вболівали, голосували. Я завжди уявляв себе там на сцені, мріяв, що колись також зможу виступити і гідно представити Україну. Тому «Євробачення» – це моя дитяча мрія.
– Розкажи, у чому унікальність твоєї пісні та чому саме ти маєш перемогти у Нацвідборі?
Моя пісня про вічне – про любов. Це дуже запальний трек, я намагався вкласти туди всю свою енергію, весь свій запал. Коли я співаю його – всередині мене горить вогнище.
Я зробив такий хук, щоб пісня запам’ятовувалась з першого прослуховування, щоб вся Україна, а потім і Європа наспівувала «LaLaLa». Щоб кожен німець, італієць, іспанець співали цей трек і знали, що він український.
– Кого вважаєш своїм конкурентом?
Я намагаюсь не думати про конкурентів, а думати тільки про себе і свій виступ. Я така людина, що дуже легко можу себе накручувати, тому я намагаюсь фокусуватись на своїй роботі і намагаюсь бути кращим ніж я вчора, місяць тому, чи рік тому. Але всі фіналісти дуже круті артисти з цікавими і дуже різними треками.
– Які в тебе відчуття перед Нацвідбором?
Просто максимально зараз працюємо, стараємось зробити крутий номер, щоб виступити дуже кльово і запалити сцену.
– Ти з тих людей, які постійно дивляться у майбутнє, чи живеш сьогоденням?
Раніше був з тих, хто дивився у майбутнє, але в наших реаліях зараз намагаюсь ловити і насолоджуватися кожний днем. Звертати увагу на деталі, які раніше здавались неважливими.
– Давай пофантазуємо. Яким би ти хотів бачити себе через 5-10 років?
Я би хотів, щоб в українських чартах більше не лишилось російської музики. Щодо себе – я просто хотів би розвиватись, рости, продовжувати писати треки, які би відгукувались в серцях слухачів.
