Оксана Марченко та Віктор Медведчук: історія кохання
У келихах хлюпалося біле вино. Горіли свічки. Лунала тиха приємна мелодія. До столика підійшов офіціант, несучи замовлення – млинці з ікрою. Побачивши цей «кулінарний шедевр», Оксана опішила: замість ароматних золотистих млинців на блюді лежали бурі коржі, що добряче підгоріли. «Мені здалося, що зараз Віктор влаштує скандал», – згадує Оксана. Але він з апетитом взявся за цю страву. Вже потім вона дізналася, що сильно засмажені млинці – його улюблена їжа, від якої він не відмовиться за жодних обставин. Це було їхнє перше романтичне побачення.
До того моменту вони були знайомі вже три місяці. І щовечора протягом цього часу серйозний чоловік – депутат та політик – Віктор Медведчук під'їжджав до будівлі телецентру. Звідти виходила вродлива струнка дівчина, телеведуча Оксана Марченко, і Медведчук дарував їй величезний букет троянд. Він зустрічав її після роботи, щоби відвезти додому. Це було схоже на обряд. Лише пізніше він запросив її на вечерю. «Я не можу, – відповіла Оксана. – Маю маленького сина. Та й ефіри закінчуються дуже пізно. «Тоді обід!» – знайшовся Віктор. Вона погодилася.
На першому побаченні завжди стає зрозумілим, чи відбудеться друге. На цій зустрічі розумієш: чи добре з цією людиною, чи вона тобі нецікава. З Оксаною та Віктором сталося перше… Це було кохання. Ось тільки їхні почуття зовсім не вписувалися в обставини! І він і вона були людьми сімейними. І публічними.
Кохання, на яку ніхто не чекав
Люди знайомляться випадково або їх зустріч У той день вони цілком могли б розминутися, якби вона в останній момент не передумала. Оксана вела церемонію «Людина року». Втомилася, хотіла додому і не збиралася йти на фуршет. Але потім вирішила зайти на півгодини заради ділової розмови із колегою. Саме там, на фуршеті, їх познайомили.
«Коли зустрів Оксану, в пам'яті одразу випливли рядки з пісні: «...Щоб день починався і закінчувався тобою...» – згадує Віктор Медведчук. Він простяг руку і представився. «У цьому жесті був весь Віктор – сильна, впевнена в собі людина, що відбулася чоловік, – згадує Оксана. – Від нього виходила дуже сильна позитивна енергія. Я це відразу відчула. Оксана відійшла з колегою, щоби обговорити робочі моменти. Йому вона й продиктувала свій номер телефону. Тоді Марченко не знала, що у Віктора – виняткова пам'ять. Він зателефонував за три дні. «Спершу запитав, чи пам'ятаю я про наше знайомство і чи не заперечую проти його дзвінків, – посміхається Оксана. – Я не заперечувала. Відразу відзначила його манеру говорити – з гідністю та повагою».
На той час Марченко була одружена, ростила маленького Богданчика. Напевно, у неї був не найщасливіший шлюб, але… «Я дотримуюсь консервативних поглядів. До сім'ї ставлюся серйозно і не виправдовую зрад. Так, Віктор справив на мене враження, але про роман я тоді точно не думала. Вони ще довгий час вдавали, що нічого не відбувається. Що вони просто спілкуються. Намагалися переконати себе, що ніхто нічого не змінюватиме… Але після того романтичного обіду обманювати себе стало безглуздо.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: пари
«Утримати людей може тільки кохання»
31 До півночі залишалося небагато часу. Вони йшли лісом. Несподівано з темряви здалася ялина, прикрашена різнобарвними ліхтариками. Поряд – невеликий столик, на якому стояли келихи, пляшка шампанського та маленький переносний телевізор.
«Це свято в лісі я ніколи не зустрічала! – розповідає Оксана. Та картинка просто вразила мою уяву. То був наш перший Новий рік. Завдяки Віктору я знову повірила в диво цієї ночі. Тоді вона мала важкий період. Вона розлучалася з чоловіком. «Я розуміла, що далі ця ситуація тривати не може, – одвертається Марченко. – Тому запропонувала чоловікові розлучення. У чоловіка Оксани виявилося своє бачення ситуації. у всякому разі, розходитися він не збирався. Почався болісний процес розлучення. «Віктор не втручався. І я дуже вдячна йому за те, що він дав мені можливість самій приймати рішення. Суд прийняв бік Оксани, розлучення вона отримала.
Багато важливих подій у житті цієї пари відбувалися під Новий рік. Напередодні наступного 31 грудня Віктор сказав, що має особливий подарунок. І простяг Оксані свідчення про розлучення. «Я не заводила мови про те, що непогано б тобі, милий, навести лад у особистому житті. Нічого не було. Мені з Віктором було добре – і цього виявилося цілком достатньо. Але коли побачила папір про розлучення, не приховую – зраділа. Хоча переконана, що друк ще нікого і ніколи не утримай-вала, – каже Марченко. – Утримати людей разом може тільки кохання. Маргарити
«Разом і в горі, і в радості»<. У них з'явилася традиція: щовесни вони виїжджали до Криму. відзначати день народження Оксани... Вечірка завершувалася. «Дякую, що ви прийшли привітати мене з днем народження, – звернулася Оксана до гостей. – Сьогодні відбулася ще одна важлива подія в моєму житті. Віктор зробив мені пропозицію. І я відповідаю згодою. Всі зааплодували.
Він зробив їй пропозицію годин за п'ять до цього. У машині, коли вони їхали до ресторану. Розмовляли на абстрактні теми. І раптом Віктор спитав: «Оксано, ти вийдеш за мене заміж?» «Я була така шокована, що не знайшлася, що відповісти, – сміється вона. – У нас все було чудово! Навіщо щось міняти? Я розуміла, що бути дружиною Віктора – це велика відповідальність. Боялася не виправдати його сподівань. Але в ту хвилину я не змогла нічого вимовити. Здавалося б, які можуть бути страхи? І що може бути дивовижним у тому, що чоловік робить пропозицію жінці, з якою разом уже кілька років? Але все було не так просто. В оточенні Медведчука перебували люди, які вважали Оксану "акулою". Були й такі, хто обережно натякав на велику різницю у віці (Віктор старший за дружину на 20 років. – Ред.). Через півтора місяці в тихий червневий день вони одружилися. І повінчалися.
«Цього дня я не забуду ніколи, – згадує Оксана. – Було тепло, але не гаряче – по небу пливли хмари, на морі – повний штиль, вода була немов гліцеринова. У 2004 році відбулося кілька важливих подій у їхньому житті. У Марченка та Медведчука народилася дочка Даша. Тоді Оксана мала намір запустити свою нову програму. Але не сталося. «У пресі розгорнулася активна війна проти нас. У газетах, в Інтернеті про Віктора та про мене писали відверті гидоти. Було стійке відчуття, що нас ненавидять. Вона не могла знайти собі місця. З'явився страх. І бажання виїхати. «Тоді Віктор врятував мене від ненависті, – одвертається Оксана. – Я не могла ні телевізор дивитися, ні читати газети. А мій чоловік сказав: «Пробач їх. Зрозумій, не всі тебе ненавидять. Я бачила, що йому теж важко. І не знала, як допомогти. Але він переніс цей період стоїчно. І вдома ніколи нікого не обговорював. Його терпимість і смирення у такій ситуації мене знову підкорили. Чоловік просто врятував мене від розпачу. Поступово все стало на свої місця. Я заспокоїлася»…
Вони не люблять галасливих вечірок та модних тусовок. «Для мене сім'я – це острів щастя, благополуччя та мета життя, – каже Віктор Володимирович. «Нам комфортно і дивитися телевізор, і читати, і навіть мовчати разом, – розповідає Оксана. - У нас є традиція: вранці у вихідні ми збираємось разом. П'ємо чай або каву, діти – какао. Спілкуємося, радіємо сонцю або снігу. До речі, про дітей… Старшого Богдана батьки збираються відправити вчитися за кордон, щоб син спробував самостійного життя. Доньці Даші – вдома її звуть «таблеткою від поганого настрою та поганої погоди» – зараз чотири з половиною. За характером вона – ndash; вилитий тато, зовні – схожа на маму.
«Я дуже люблю своїх дітей, – каже Оксана, – але мені треба реалізовувати себе. Хочу, щоб діти мною захоплювалися, хочу бути для них людиною, думкою якої вони дорожать. Я не говорю їм: «Вчіться – і всього досягнете!» Я своїм прикладом хочу показати, як треба».
«Кохання – це велика праця, а шлюб не усипаний трояндами. переконана Оксана. – Але свій союз із Віктором я вважаю єдиним і більше не маю наміру експериментувати. І буду з ним у горі та в радості, у багатстві та у бідності… Насправді невідомо, що простіше.
