Психологія: відрізняй самоповагу від зазнайства
Де проходить тонка грань між самоповагою та зазнайством? Чому нам буває властива ця негативна характеристика?
Звичайно, велика помилка вважати, що люди, які задирають нос і дивляться на інших зверхньо це ті, які дуже сильно поважають. "прогинається", теж не може вважатися наділеною самоповагою.
Де ж проходить ця тонка грань? Як бути тим, в грош не ставить?
Самоповага – себе. Наприклад, я досить поважаю себе для того, щоб піклуватися про себе, оточувати себе приємними людьми, робити собі подарунки, говорити про себе хороші речі, цінувати себе, не перенапрягатися і інше. того, щоб попросити сусіда не матюкатися в моїй присутності або ж припинити спілкування з людиною, яка норовить якось принизити або зачепити мене. красивому будинку, щоб ставитися до оточуючих з повагою, дбати про них, в той же час не забуваючи і про себе. звернення. Чи не захотіла спілкуватися з не дуже ввічливою людиною. На перший погляд таку поведінку можна прийняти і за зарозумілість. поведінка теж зміниться.
Зазнайство – риса, яка береться з людських комплексів, з травматичного досвіду. себе – я так чи образжу буду дорослою, спробую «помститися»світу за нанесену травму пихою особистістю, яка нібито вважає себе кращою за інших. Відмінність людини з високою самоповагою від зазнайки це те, що перший з повагою відноситься до себе, і до інших людей, а другий підсвідомо або свідомо намагається принизити div. За матеріалами журналу "Поліна"
