Як навчити дитину ділитися

Діти переконані в тому, що їм належить будь-яка іграшка, яку вони випадково помітили у пісочниці. Фраза «Мамо, давай заберемо цю машинку додому,вона мені сподобалася!» незмінно шокує батьків: «Що ти, це не наше!» Погодьтеся, що взяти легко, а віддати набагато складніше. Тим паче для найменших. Дивний факт: до певного моменту вони можуть сприймати іграшку як продовження своєї руки, частинку себе. Потрібен час для примирення з думкою, що хтось може це взяти «пограти».

Не змушуй!
До трьох років діти нечасто влаштовують колективні ігри, воліючи возитися поруч, але не разом. Навіть орудуючи чужою лопаткою, малюк краєм ока спостерігає за тим, що відбувається з його власним майном. Маленькі хитруни з великим ентузіазмом використовують іграшки друзів, вельми неохоче витягаючи з пакета власні совочки або цебро.

Вони ще не готові поділитися. На жаль, батьки не завжди про це знають, щиро намагаючись прищепити дитині бажання ділитися: «Віддай пасочку хлопчику, ти ж добра дівчинка!» Мама, звичайно, хоче як краще: дитина повинна вирости щедрою і чуйною. Насправді не можна насильно відбирати у малюка його іграшки та віддавати їх іншим дітям. Психологи стверджують, що дітям корисно вселяти думку не лише про те, як добре грати разом і ділитися іграшками, а й про те, що вони мають право розпоряджатися особистими речами. І право не поступатись, якщо вони так вирішили.

Вчимо ділитися
Сварки в пісочниці часто спалахують у дітей на порожньому місці, та ще й так раптово, що дорослі не встигають втрутитися. Буває, лежить усіма забута лялька на гойдалці, і ніхто на неї навіть не дивиться. Але варто одному малюкові взяти її, вона відразу ж знадобиться всій компанії. У будь-якому випадку не залишай своєї дитини одну. І якщо щось піде не так, сміливо бери ініціативу у свої руки, встановлюй правила гри. Наприклад, запропонуй катати машинку по черзі або перекидати м'ячик по колу. Привчай малюка не просто віддавати комусь річ, а обмінюватися. І тренеруй у малюка здатності до самостійного встановлення контактів з іншими дітьми. Не проси за нього іграшку, нехай підійде і попросить сам. Не проси дитину віддати улюблену книжку або останню цукерку – це вимагатиме від нього героїчних зусиль.

Єдина ситуація, коли мама має наполягти на своєму, – якщо дитина безцеремонно забирає іграшку в когось іншого. Строго, але м'яко зупини малюка і поясни, чому цього не можна робити. Якщо син чи дочка не поспішають поділитися з друзями, не треба викликати у дитини почуття провини. «Ах ти, жадина-яловичина...» – невдала дражнилка. Ти змушуєш, дитина підкориться, почуваючи себе дуже нещасною. І наступного разу він навряд чи щось віддасть добровільно.

Рада дитячого психолога
Ми неусвідомлено «тренуємо» у малюка вміння ділитися чи не з самого його народження, коли говоримо: «Дай брязкальце мамі – я тобі її поверну», «Залишим шматочок пирога татові», «Пригости бабусю цукеркою».

Прохання (або вимоги) дорослих повинні бути емоційно привабливі для дитини, тобто крім пропозиції, приміром, обмінятися іграшками, утримувати «Поки-
жи, що ти вже великий і вмієш ділитися». Зразки поведінки засвоюються швидше, якщо підкріплені батьківською похвалою.