Теракти в Парижі: поради психотерапевта допоможуть позбутися страхів

Новини про теракти в Парижі13 листопада і наші реакції на них - причина появи вимушено-стабілізаційного посту. Про вміння "витримувати" радість та страждання. Про теракти і реакцію на них.



Париж, я люблю тебе! Теракти в Парижі - понад 150 людей загинуло (фото)

Думала писати про цікаву синхроністичність тижня. Але новини із Франції змінюють напрямок. Хоча, мабуть, і не змінюють. Доповнюють. Цього тижня було кілька дивовижних, схожих запитань-запитів - про дітей і дорослих, які починають переживати, плакати і в реальності страждати, від того, що не можуть усвідомити і вмістити в себе нескінченність...Бога."

непередбачуваності подій та доль, про власні межі та межі часу... та про вміння "витримувати" - радість, щастя, страждання, біль, скорбота, будь-які новини. "переживання життя", напевно, в тому, щоб, дозволити собі пропускати через себе життя, його красу, радість, щастя та трагедії... І відчувати, що в Житті (у Богу, в нашій буттєвості) є всі грані відчуттів. Є місце на щастя і трагедії.

Зараз пишу матеріал про реакцію на теракти дітей і думаю про те, що базова потреба - у безпеці - зараз складно задовольняється. ми живемо в світі в ілюзії безпеки. і вимушено навчаємося шукати її не у зовнішніх об'єктах та місцях, а в собі. Взагалі, це веде до швидкого дорослішання, визрівання екстерном. сьогоднішній світ не дає часу та можливості до фіксації. Ми постійно адаптуємося до змін.

Зараз трохи стабілізації:
Навіщо плануються теракти, яку вони мають викликати реакцію? Паніку, безсилля, агресію. Будь-яка дія, при якій існує загроза життю та цілісності – впливає на наш рептильний (рептилійний) мозок. Ця частина мозку не керується логікою. Коли у відповідь на сигнал небезпеки включається рептильний мозок- ми перестаємо раціонально мислити, цей мозок провокує дії - "бий - біжи - замри". Ми або впадаємо в ступор, або готові все навколо трощити і мстити, або починаємо метушитися. Рептильний мозок включається, коли ми самі переживаємо травматичну подію, коли ми за ним спостерігаємо, коли ми про неї чуємо.

У кожного з нас своя сила " навантаження. Нині важливо не спровокуватися на різкі емоції. І у повазі та скорботі про тих, хто постраждав, подбати про себе та менш стійких близьких. Важливо утриматися від будь-яких різких рішень і висновків.

Для тих, у кого власні спогади про поїздки до Парижа та Франції сформували всередині зв'язку - Франція - місце затишку, любові та безпеки - якщо ми дізнаємося, що в тому місці, де нам було добре в минулому, і в яке ми любимо пірнати у спогадах, що- "зміщення". Важливо собі сказати – я вдячний за спогади та за те, що було. Я роз'єдную свої спогади з сьогоднішніми новинами. Сфокусуватися на відчуттях, а не на місці. style="width: 400px; height: 250px;" />

Колись я задумалася, навіщо в приміщеннях обов'язкові плани евакуації, навіщо ми проходимо інструктаж з поведінки під час пожежі, екстремальних випадках - саме для того, щоб створити всередині навичку дій-опору, коли рептильний центр вимкне наш раціональний мозок. У тих країнах, де є довіра людям у формі – саме вони стають опорою та стабілізаторами – своїми неемоційними та вибудованими інструкціями люди у формі діють разом або замість раціонального мозку панікуючих. Іноді паніку можна зупинити питанням – що я саме зараз можу зробити? Навіть якщо це – принести квіти до посольства. Дуже важливо, щоб ми локалізували у собі дія теракту. Так, він стосується всього світу. Але саме зараз у конкретний момент я в безпеці, і я можу діяти. І я не дозволю комусь, хто робить це свідомо, відібрати в мене енергію життя. Той, хто провокує у нас страх смерті, просто уявіть, позбавляє нас сили життя. І все, що видно на екрані, автоматично перетікає у відчуття реальності. І звичайно, постраждав увесь світ. Але наше завдання пам'ятати, що терористів, агресорів все ж таки менше, ніж щодо гармонійних, добрих і сильних людей. Якщо ми візьмемо аналогію з нашим тілом – коли в організмі хвороба – уражено все-таки не все тіло, у тіла є імунітет. Є імунні клітини. Вони впораються! Вони є і у світу.

Я вірю, що доброти і розуму у світі поки що більше. І, напевно, наше завдання підвищувати собою імунітет країни та світу.
Всього доброго!

Світлана Ройз
Сімейний психолог, Член Європейської професійної психотерапевтичної ліги, Київ

Фото: pictures, Twitter& href="https://twitter.com/jamietworkowski?ref_src=twsrc^tfw" rel="nofollow">jamie tworkowski