Як налагодити стосунки між вітчимом та дитиною?
Моїй Дашці було 13, коли я зустріла Ігоря. В принципі, я і не очікувала, що моє чадо одразу його полюбить. Дійсно, Дарина прохолодно і поблажливо поставилася до маминого кавалера. Але через рік, коли ми вирішили розписатися, моя дочка ніби з ланцюга зірвалася: «Ти – і раптом заміж? За це? Я їй пояснила, що Ігор є надійною людиною, мені з ним комфортно, ми любимо один одного. На якийсь час мої слова приборкали доньку.
Але Даша демонстративно кликала чоловіка Ігорем Івановичем, а за його відсутності кидала зневажливе «цей». Вона посміювалася з його великих вух, передражнювала його ходу і неквапливу мову. «Ні, мій батько все ж таки краще», – якось заявила вона. І мені стало ясно, що дочка банально ревнує мене до нового чоловіка. До речі, на той час вона частіше почала дзвонити своєму батькові. Але легше їй не ставало: мій колишній ніколи не міг знайти часу на спілкування з дочкою. Про що б не заговорив чоловік, що б він не зробив – Даша корчила гримаси. І не йому – мені! Я неодноразово просила її вгамуватися: це вже була не ревнощі, а елементарна розбещеність. Якщо ми у вихідний збиралися виїхати за місто – вона відмовлялася, воліючи залишатися в задушливому місті, хоча дачу любила. Коли чекали на гостей – вона з нами сиділа за столом лише покладені 20 хвилин із нещасним виглядом. Тепер про труднощі у нашій родині знали всі родичі та навіть сусіди. Ігор все бачив, але не втручався.
Ми сварилися з приводу і без. Якось так сильно посварилися, що ввечері я не могла знайти собі місця. У мене з дочкою ніколи раніше не було таких глобальних конфліктів. Розповіла все чоловікові. «Вона не сприймає мене, а свариться з тобою, – похмуро сказав він. – Нічого, ми щось придумаємо. Наближався мій день народження. І я з жахом чекала цього дня, побоюючись, що дочка влаштує «концерт».
…Я зібралася йти з роботи, коли зателефонував Ігор. «Ми сидимо у ресторані в центрі міста. Приходь, ми на тебе чекаємо. Я спитала, хто це – «ми». Виявилося, він … Даша. Я здивувалася. Не знала, що й думати. Стривожена, прибігла до ресторану. І побачила те, що на що вже й не розраховувала: чоловік та донька щось обговорювали та сміялися. Дашу ніби підмінили: «Мам, розслабся, чого ти така напружена?» Виявилось, що вони вибирали мені подарунок. І потім вирішили повечеряти.
Увечері Ігор усе розповів. Він підійшов до Даші і сказав: Даша, допоможи, будь ласка. Ти ж краще знаєш мамин смак. А потім, вже в ресторані, він сказав дочці наступне: «І ти, і я – любимо одну жінку, твою маму. Чому вона має страждати у цій ситуації? Невже ми з тобою, дві дорослі людини, не зможемо домовитися? Тьху-тьху-тьху, але з того моменту у нас все налагодилося. Не одразу, але через якийсь час Дашка почала говорити Ігорю «ти», радилася саме з ним про вибір вузу та професії. Зараз стосунки у нас прекрасні, а про колишні образи ми згадуємо зі сміхом. Коментар психолога Маріні дуже пощастило з чоловіком – він виявився розумним та чуйним. Коли дочка сприйняла маминого чоловіка як загрозу, наша героїня зайве запанікувала. Їй треба було все впорядкувати: дати зрозуміти доньці, що вона, як і раніше, кохана, що з нею зважають, її визнають. Марина розгубилася – і чоловік прийшов їй на допомогу. Ігор попросив у юної Даші допомоги: фактично визнав у ній особистість. Дав їй зрозуміти, що її цінують, її потребують. Це спрацювало! За великим рахунком, Ігор зробив те, що мала Марина зробити ще до заміжжя. Між чоловіком та донькою налагодився контакт – його не можна порушувати. Але й мама має підтвердити, що вона любить і поважає свою дочку. Адже досі наша героїня цього не зробила.
