На голці діабету
Киянка Наталія Данько – медсестра ендокринологічної поліклініки та водночас її пацієнтка. Суворий діагноз – цукровий діабет І типу – не завадив дівчині знайти свою «половинку» і народити здорову дитину.
Ця історія почалася майже 30 років тому. В одному із спальних районів Києва жила-була дівчинка Наточка. Розумненька і гарненька. Батьки натішитися не могли. Біда постукала у двері, коли Наталка готувалася піти в перший клас. Дівчинка різко почала худнути, стала скаржитися на погане самопочуття. Батьки, звичайно, кинулися до лікарів. Малятко обстежили, але hellip; нічого не знайшли. «Всі в межах норми, – сказав педіатр та порадив відвезти дитину до моря. – Має нервові навантаження. Погріється на сонці – все пройде». За три дні мама і тато зібрали валізи і повезли свою зеленооку до Криму. Але довгоочікуваного поліпшення не настало: дитина буквально танула під південним сонцем. Є не хотілося, але я весь час просила пити. І мама напувала мене виноградним соком, – Згадує Наташа. – Зараз я знаю, що цього робити категорично не можна: сік містить цукор, смертельно небезпечний для діабетиків. А тоді, незважаючи на всі старання мами, Ганни Олександрівни, дівчинка відчувала себе все гірше і гірше. Коли стрілка ваг підлоги зупинилася на позначці 20 кг, стурбовані батьки звернулися до кримських лікарів. «Ми інфекційних хворих не встигаємо лікувати, – почули у відповідь. – Їдьте до себе в Київ. І батьки, з ослабленою невідомою недугою дитиною, рушили назад, але до Києва так і не доїхали. У Джанкої їх зняли з поїзда. У Наташі настала клінічна смерть.
Крок у нікуди
Жителі південного неквапливого міста оберталися на незвичайну руках дівчина-гілки з синіми губами. Вони майже бігли тихими вузькими вуличками Джанкоя. Дорогу їм указувала надія. Надія на те, що ще не все втрачено, що їхню дівчинку врятують.
«Зараз багато хто розповідає, що під час клінічної смерті бачили білий коридор і світло в кінці тунелю. А я бачила лікарів, які нахилилися над операційним столом. Коли через тиждень прийшла до тями, дізналася їх усіх до одного, – такі спогади залишилися у Наташі про той трагічний день.
Діабет – не вирок, а спосіб життя У 7 років Наталці сказали, що вона хвора і ця хвороба на все життя. Суть діагнозу лікар пояснив приблизно так: Ти їси, і в організм потрапляє глюкоза. У здорових людей підшлункова залоза виробляє інсулін, який допомагає глюкозі з крові потрапити всередину клітин. А твій організм клітини підшлункової залози, які продукують інсулін, вбиває. Від цього глюкоза не всмоктується і рівень цукру в крові підвищується. Тоді Наталя від страху майже нічого не зрозуміла. Тільки те, що тепер їй не можна їсти солодощі і кілька разів на день треба робити уколи. Втім, вона швидко навчилася колоти інсулін самостійно. Наташа вважає, що діабет – це не діагноз, а особливий спосіб життя, при якому доводиться дотримуватись певних правил: регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові (зараз це легко робиться в домашніх умовах за допомогою спеціальних тест-смужок), вести щоденник самоконтролю, дотримуватися суворої дієти, робити ін'єкції інсуліну. Люди з цукровим діабетом не повинні замикатися, обмежувати себе в чомусь. Навпаки, вони мають право розраховувати на те, що оточуючі з розумінням віднесуться до їх проблеми і вважатимуть їх активними членами суспільства, здатними досягти таких самих висот, як і інші.
Час минав, і маленька дівчинка перетворилася на тендітну дівчину. Разом з юністю прийшло перше кохання. «Ми зустрічалися близько року. Він знав про мій діагноз, але не вважав це чимось серйозним. Але коли про хворобу дізналася його мати, наші стосунки стали напруженими. Якось, коли я була в них у гостях, почула від неї: «Я не хочу бачити тебе в моїй родині». А коханий промовчав. І Наталя зрозуміла, що це не її людина. А через два роки познайомилася з Юрою.
Справжнє диво!
Юра жив в одному районі столиці, Наталя – в іншому. Якби не мали спільних знайомих, можливо, хлопці ніколи б не зустрілися. Але випадок звів їх разом. Тепер у них все спільне – загальний будинок, спільна дитина, загальний діагноз Так, чоловік нашої героїні теж хворий на цукровий діабет. Як нікому іншому, йому близькі проблеми дружини. Тому діагноз не заважає молодим жити щасливо та виховувати маленьку дочку. «Ми просто обожнюємо свою дівчинку! Звичайно, лікарі були проти пологів (хвороба часто передається у спадок), але я дуже хотіла дитину. На якомусь етапі це стало метою мого життя. Хоча це було зовсім непросто. Перша спроба виявилася невдалою. Передозування інсуліну, без якого Наталія не може жити, вбила її ще ненародженого малюка. Жінка була у розпачі. Але, виплакавшись, сказала собі: «Наступного разу я буду обережніше». Друга вагітність була запланованою: тепер дози інсуліну, починаючи з 3 місяців до зачаття, суворо контролював ендокринолог. І все обійшлося! На щастя, жінкам, хворим на діабет, не забороняється годувати грудьми, тому всі радості материнства Наталя пережила сповна. А дівчинка здоровенька? - запитую майже пошепки, боячись почути відповідь.
«Так», – таким же стиснутим голосом відповідає Наталя, і здається, що вона боїться наврочити і не до кінця вірить такому щастю. У батьків, хворих на цукровий діабет, народилася абсолютно здорова дитина. Це диво!
Життєві поради
Наташа впевнена, що люди з цукровим діабетом можуть (і Щоправда, їм слід особливо ретельно стежити за раціоном. Втім, ці рекомендації корисно дотримуватись всіх – у тому числі і здоровим людям. «Спочатку було дуже важко звикнути до нового способу життя. Сувора дієта: нічого смаженого, солодкого чи копченого. Хліб та картопля – в обмежених кількостях. Від відсутності цукру на столі я не страждала, а ось хліб спочатку навіть ховала під подушку. Зараз у моєму раціоні багато різноманітних продуктів, але все у вареному вигляді та невеликій кількості. Солодке та спиртне – тільки для гостей. Найчастіше своїй сім'ї я готую птицю або рибу, овочі. Всі салати збризкую лимонним соком і олією (без оцту), майонез заміняю сметаною, вершкове масло - вершками. Якщо хочеться чогось смачненького – готую салат з капусти та крабових паличок, асорті зі свіжих фруктів.
Дуже обережно ставлюся до хлібобулочних виробів; макарони, рис, манну крупу та вівсяні пластівці не купую взагалі. Якось прочитала, що нам не можна їсти пудинг. Наче це національна українська страва. Набагато гірше те, що вареників можна зовсім трохи. Мед, шоколад, мармелад, печиво та солодкі фрукти – тільки для дочки, і теж у обмеженій кількості. Сама я люблю вишні, ківі, грейпфрути та яблука. Їх можна їсти (звичайно, в розумних межах) всім хворим на цукровий діабет. Неправильно надходять люди, які намагаються обмежити споживання рідини. Воду, чай, каву можна пити скільки хочеш, а ось компот – не більше склянки на день. Можна трохи молока, а від фруктових соків, какао та морозива краще відмовитися зовсім. Ще дієтологи радять людям, які страждають на цукровий діабет, дуже уважно ставитися до вибору готової їжі та напівфабрикатів. Виявляється, гіркий, солоний та кислий смак їжі найчастіше маскує шкідливий цукор, що міститься у продукті. Тому Наталка все готує сама. І, звичайно ж, життя Наташі та Юри немислиме без інсуліну. Свою «живу воду» Наталя отримує у поліклініці, а Юра змушений купувати. Справа в тому, що держава оплачує лише вітчизняний інсулін, а він підходить не всім діабетикам. Імпортний коштує близько 300 грн. на місяць. «Ми філософськи ставимося до своєї хвороби, - зізнаються подружжя. – Так, нам складніше, ніж здоровим людям: потрібно дуже ретельно стежити за здоров'ям, наприклад, регулярно відвідувати офтальмолога (діабет може спричинити зміни очного дна), відмовляти собі багато в чому. Навіть мандрувати можна не скрізь (сильна спека, як і холод, для діабетиків небезпечні). Але тим більше ми цінуємо хвилини щастя, які випадають на нашу частку. А їх у нас не так вже й мало!
5 питань ендокринологу
Лідія Бірюкова, завідувачка поліклініки Київського міського центру
Під терміном «цукровий діабет» зазвичай поєднують кілька різних захворювань. Їхня спільна риса – високий рівень цукру в крові, але причини цього різні.
1. Що це за хвороба?
Найбільш часті форми цукрового діабету - це інсулінозалежний діабет (&aquo;діабет I типу», «діабет молодих», «діабет худих») – виникає найчастіше в молодому (до 40 років) або дитячому віці, важче протікає і завжди вимагає лікування інсуліном; інсулінонезалежний цукровий діабет («діабет II типу», «діабет літніх», «діабет опасистих») – виникає після 40, частіше на тлі надлишкової маси тіла та у більшості випадків не потребує лікування інсуліном. У розвинених країнах приблизно 85% хворих на діабет мають II тип захворювання і 15% - I тип. Чому виникає хвороба і як її лікувати? Причини цукрового діабету типу I в тому, що в організмі виробляються антитіла, які повністю знищують клітини підшлункової залози, що виробляють інсулін. Тому хворим доводиться запроваджувати його за допомогою ін'єкцій. Крім того, слід дотримуватися дієти – виключити з раціону харчування вуглеводи, що швидко засвоюються (солодощі, кондитерські вироби, цукор, фруктові соки, лимонад). Однак найголовніше при цьому типі діабету – не дієта сама по собі, а відповідність між дієтою і інсуліном, що вводиться, визначається за індивідуальними таблицями. Найчастіша причина діабету II типу в тому, що на тлі надмірної ваги тіла клітини, перевантажені поживними речовинами, втрачають чутливість. В результаті рівень глюкози в крові підвищується, а клітини вона не надходить. Цукровий діабет II типу називають "голодом серед достатку", оскільки, незважаючи на надлишок глюкози в крові, вона не може потрапити в клітини. У цьому випадку також допоможе дієта, мета якої – ndash; повільне зниження ваги та утримування його в нормі. При неефективності дієтотерапії призначаються таблетовані цукрознижувальні препарати (під контролем лікаря-ендокринолога).
&b>
3. Чи немає у мене цукрового діабету?
Про цю хворобу можуть свідчити такі симптоми, а особливо їх поєднання:
- підвищена спрага та збільшення кількості сечі;
- схильність до інфекцій, гнійничкових захворювань тощо;
- шкірний свербіж;
- погіршення зору;
- помітна зміна ваги, загальна слабкість.
Для встановлення діагнозу передусім потрібно здати аналіз крові на цукор.
4. Чи у всіх є цукор у крові? Так, у всіх. Норма -ndash; 3,3-5,5 ммоль/л. Це основне джерело енергії для більшості клітин організму. Але для того, щоб глюкоза проникла в клітини, потрібен «ключ» - інсулін.
5. Що, крім інсуліну, необхідно діабетикам? Дієта, фізична активність, прогулянки на свіжому повітрі. Необов'язково, але бажано приймати вітаміни, перш за все групи В. Уникати слід сильних фізичних навантажень (важка атлетика, екстремальні види спорту, східні єдиноборства). Не можу без шоколаду і танців! хвора на діабет I типу в 10-річному віці. Зараз їй 23 роки: дівчина веде активний спосіб життя і мріє про власний салон краси
«Припини істерику, чого кричиш», - кричала медсестра «швидкої допомоги», коли машина везла мене до лікарні. «Їй би аналіз на цукор зробити, пахне ацетоном» – тихо сказав лікар. Завдяки йому я залишилася живою. Мабуть, народилася у сорочці.
Мама дуже злякалася, коли я потрапила до реанімації. Адже гіперглікемічна кома цілком може призвести до смерті. Потім було 3 місяці ОХМАТДИТа, а коли виписалася, матуся – чудова кухарка – перевела всю сім'ю на тверду дієту. Гречка та капуста – ось із чого складався мій денний раціон. Про цукерки думала постійно, морозиво – снилося. Шоколад – найулюбленіші мої ласощі, які були під найсуворішою забороною все дитинство, обожнюю їм зараз, незважаючи ні на що.
Але обмеження в їжі – ніщо у порівнянні з нестачею спілкування. Досі розумію, чому після того, як я захворіла, зі мною ніхто не захотів дружити. Адже цукровий діабет не заразне захворювання. У підлітковому віці нічна істерика була для мене звичайною справою. Мама плакала разом зі мною. Нині все налагодилося. Щоправда, для цього мені довелося змінити коло спілкування.
«дискотечна» дівчина. Помірні навантаження хворим на діабет не протипоказані, тому вихідні із задоволенням проводжу на танц-полі. Свій день народження відзначала у нічному клубі. Спіла вперше в житті і отримала головний приз – ndash; коктейль та стриптизера. Жаль тільки, фотографії, де я зі стриптизером танцюю, не вийшли. Я веду активний спосіб життя. Закінчила медучилище та курси перукарів. Вдень працюю медсестрою, а ввечері зачіски подружкам роблю. Мрію вступити до інституту культури та мистецтв і відкрити свій салон. Сподіваюся, у мене все вийде. type="disc"> Цукровий діабет посідає третє місце у світі після серцево-судинних та онкологічних захворювань. На Землі живе близько 200 млн. хворих на цукровий дибет, що становить 2-3% населення планети. У країнах Європи, Америки та в Україні діабетиків значно менше (не більше 5% населення).
Діабет не завадив їм стати знаменитими! великі письменники.
Поль Сезанн – французький художник-імпресіоніст. Говорять, що його «розпливчастий» стиль – наслідок діабетичного ускладнення на очі.
Юрій Нікулін – відомий комедійний актор.
Елізабет Тейлор – велика актриса та «пожирачка» чоловічих сердець.
Елвіс Преслі – король рок-н-ролу.
Федір Шаляпін – «золотий голос» Росії.
Шерон Стоун – секс-символ Голлівуду.
Сільвестр Сталлоне &andash; актор і супермен.
Гарі Халл – олімпійський золотий медаліст з плавання.
Боббі Кларк – канадський хокеїст (діабет 1типу з 13 років). Вважає, що спорт і раціональне харчування допомогли йому перемогти хворобу. Ніколь Джонсон – Ніколь Джонсон. «Міс Америка-98».
Піночет – колишній чилійський диктатор.
Гамаль Абдель Насер та Анвар Садат – президенти Єгипту.
Фахд – король Саудівської Аравії.
Н. С. Хрущов, Ю. В. Андропов, М. С. Горбачов – політики радянських часів.
