Чому не справджуються мрії?
Мене інакше, як «лялька» та «принцеса», не називали. Обдарував Бог такою яскравою зовнішністю: брюнетка з фарфоровою шкірою та зеленими очима. Мама вирішила, що таке багатство не повинно пропадати. У три роки віддала мене на танці, у п'ять – Спершу невдало, але через рік нам пощастило: мене запросили до дитячого фільму на роль з однією реплікою. Ух, як я пишалася! Тоді я зрозуміла: хочу бути актрисою. Та й мама підливала олії у вогонь, не втомлювалася повторювати: «Ти станеш знаменитою!»
Скільки себе пам'ятаю, ми їздили на якісь кастинги, брали участь у різних передачах, масовках. Всі вже знали: Ілонці світить ГІТІС. Але я не вчинила.
Тоді мені здавалося, що це випадковість, дурна помилка… Наступного року я таки стала студенткою театрального ім. Карпенко-Карого.
Моя кар'єра на сцені розпочалася з ролі служниці. Але, на жаль, більшого я так і не досягла. Головних ролей мені не давали: забракло драматичного таланту, харизми. Жартували: «Ілоні навіть говорити не треба, її достатньо поставити на сцену – і глядачі аплодуватимуть. А мені було прикро, я хотіла грати!
У тридцять років, після чергової невдалої кінопроби, я раптом зрозуміла: знаменитої вже не стану, мого шансу втрачено. Декілька епізодів у малопопулярних фільмах, другі ролі в театрі та нікому не відомий кліп, який записав друг-режисер, – ось і весь мій багаж. Депресія тривала недовго: я вийшла заміж і народила дочку. Найбільше не хочу, щоб вона йшла моїм шляхом. Слава приходить до одиниць, краще мати надійну професію і не годувати себе ілюзіями. Коментар коуча Вікторії Кучерчук: Це не її мрія Ілона реалізовувала не свою мрію. Так часто буває. Особливо, коли все навколо тиснуть, підбурюють. І ти вже не «хочеш», а «повинен». Тоді навіть досягнута мета не тішить.
Людину продовжує турбувати питання: «А чи моє це?» Добре, що Ілона вирішила не повторювати помилок матері та дозволити дочці самій обирати свій шлях.
