Які психічні відхилення викликають соціальні мережі
Які, до речі, зовсім необов'язково подібні до нас справжніх! Саме ця е-особа, наше віртуальне альтер-его, оновлює в соцмережах статуси, розсилає «лайки» і коментарі, вигадує нові пости.
Вона маніпулює думкою інших, але й сама піддається на провокації похвалою чи засудженням. Для когось аватар – його соціальна маска. А хтось у мережі такий, яким хотів би бути насправді, але не став.
Проблема в тому, що цей аватар згодом стає незалежним. І живе своїм власним життям, роблячи ті речі, які ми насправді собі ніколи не дозволили б. Наприклад, він може хамити комусь у чаті, і навіть з матюками, фліртувати одразу з кількома чоловіками, без зазріння совісті обговорювати поведінку інших, писати про себе історії з полуничкою. Він може бути більш дотепним, агресивним, розв'язним, відкритим. Але у будь-якому випадку відрізняється від нас! Однак чим тонша грань між реальним і віртуальним життям, чим більше часу людина проводить у мережі, тим більше вона стає схожою на свого аватара. А ну-ка відправь за день сто повідомлень у Фейсбуці або щодня пиши пости в ЖЖ! Костюмчик аватара прилипає до тіла, як шкіра, – не скинеш. Ми змінюємося і починаємо в реальності поводитись так, як у віртуальному просторі.
