Під Чорною Хмарою «ДахаБраха» заспівала колискову для українських дітей, яких росія викрала з рідного дому
Українські діти ховаються в укриттях, гинуть під завалами, втрачають батьків, дім і надію на повернення. Станом на 20 листопада 2025 року отримано близько 20 000 звернень щодо викрадення або примусової депортації українських дітей до росії – частина з цих дітей була усиновлена, інші перебувають у 43 «перевиховних» таборах по всій території рф.; щонайменше 668 дітей загинули та понад 2 200 отримали поранення в Україні.
«Дитяточко» – колискова, народжена у розпал повномасштабного вторгнення. У ній – біль, пам’ять і відчуття несправедливості, що стали частиною щоденного життя кожного українця. Відео знято на тлі Софії Київської – символу історичної тяглості, через яку проступає колективна травма сучасності. Ця колискова – символічна відповідь на цілеспрямоване знищення українського генофонду та депортацію дітей.
У відеороботі «ДахаБраха» поєднує глибоку емоцію, фольклорний вокал і візуальне мистецтво, звертаючись до найціннішого – до того, що було вкрадене й поранене. Це – колискова для всієї нації українських дітей: тих, хто залишився в Україні, хто опинився в окупації, був депортований чи змушений рятуватися за кордоном.
Як режисерка, я передусім прагнула розкрити ідею музичного твору. Пісня присвячена дітям, викраденим росією, тому всі образи – колиска, зловісна хмара, яблука, що червоніють, фігури музикантів у мандрах – є художнім осмисленням цієї трагедії, – зазначила режисерка Ганка Третяк.
Художній відеоряд та анімація створені з картин фронтмена гурту Марка Галаневича.
Як з'явилися ці картини? Це був ще один спосіб бути корисним, ще один спосіб говорити – вже не тільки музикою. Кожну картину я створював із думкою про те, що вона стане частиною благодійного аукціону на підтримку України. Художньої освіти я не маю – малюю інтуїтивно, ближче до наїву. Часто поміщаю себе й моїх коліжанок у дивні, нереальні ландшафти – десь між природою та урбаністикою. Там ми ніби шукаємо опору, себе, одне одного. Працюю з акрилом – на полотні або оргаліті. Тепер ці картини живуть у домівках по всьому світу – від Нової Зеландії до Канади. І, звісно, в Україні. У тих, хто любить нашу музику й хоче підтримати країну. Для мене це – велика честь, - розповів Марко.
Ця відеоробота виходить далеко за межі музичного кліпу. Вона – художній маніфест, що привертає увагу до однієї з найболючіших тем сучасної України – викраденого дитинства. Це не просто мистецький жест, а культурний і політичний акт, який трансформує колективну травму в образ, здатний достукатися до міжнародної аудиторії. Образ «Чорної хмари» стає символом загрози, що нависає над дитинством, а музика «ДахиБрахи» – голосом тих, хто не може себе захистити.
Відео фіксує український досвід і робить його видимим у глобальному культурному просторі. Воно нагадує: мова не про статистику, а про долі конкретних дітей, які ще можна врятувати.
