«24 лютого виявилося не початком, а наслідком»: як змінилися актори Олександр Сугак та Дмитро Вівчарюк за час вторгнення

24 Февраль, 2024

За 24 місяці великої війни ми стали сміливішими й витривалішими. А ще вкотре переконалися, що потрібно жити сьогодні та не відкладати плани на потім.

Зірки скетчкому «Звʼязок», який розповідає про стосунки на відстані під час війни, поміркували над власною трансформацією. Як повномасштабне вторгнення вплинуло на акторів серіалу - Олександра Сугака та Дмитра Вівчарюка.

Олександр Сугак

Усвідомив головне: 24 лютого (2022 року, – прим. ред.) виявилося не початком. Повномасштабне вторгнення – це наслідки багаторічного цілеспрямованого руйнування нашого суспільства та єдності. Дуже шкода, що мене в родині не виховували державною мовою. Зараз моя донечка розмовляє лише українською. Але мені ще дужче болить, коли я бачу, як батьки продовжують говорити з дітьми російською. Адже так руйнується щасливе майбутнє наступних поколінь. Та найголовніше – це виховання національної свідомості в дітей та молоді. Щоб уникнути помилок минулого, вони мають ставати освіченішими, аби ними неможливо було маніпулювати. І лише так ми будемо сильними, незалежними та щасливими.

Читайте також

Боротьба з внутрішнім критиком: як збудувати здорову самооцінку

Китайський гороскоп на березень 2024 року: що чекає на всі знаки Зодіаку

Дмитро Вівчарюк

Перегляд цінностей відбувся в ту ж мить, коли почалися вибухи о 5-й ранку 24 лютого 2022 року. Хоч зараз більшість вже адаптувалися до життя з повітряними тривогами, але ж невідомо, коли й куди прилетить. Тому мої маленькі сини та дружина залишаються за кордоном. І я дуже вмотивований, аби перемога настала якнайшвидше, і сімʼя повернулася в безпечну країну з прекрасним майбутнім. Від початку великої війни маю просте правило: найкращий одяг – теплий, а їжа – та, що їсться. За ці два роки усвідомив, що в мирний час ми жили за якимись шаблонами і в масках. Війна позривала їх, відкрила всі негативні якості кожного. Раніше переймався: «От назбираю гроші, куплю машину». А зараз я дозволяю собі жити сьогоднішнім, не маючи ні авто, ні відпочинку на морі, ні навіть сімʼї поруч. Живий, а те все буде. Саме заради майбутнього нашої вільної країни, маленьких і дорослих українців я роблю все, що від мене залежить. І завжди кажу «дякую» захисникам і захисницям, адже саме вони дарують нам можливість прокидатися. Дякую волонтерам, без чиєї допомоги ми б не протрималися. І низький уклін тим, хто віддав душу й тіло за нашу свободу.

Наступне