Зірка серіалу «Ти мене ніколи не забудеш» Анна Клінська: «Будь-яка робота – це завжди навчання»
Актриса Анна Клінська, яка зіграла головну роль у серіалі «Ти мене ніколи не забудеш» на каналі «Україна», поділилася враженнями від роботи над персонажем, розповіла, чи бувають романи на знімальному майданчику та яке питання змусило замислитися її підписників про своє призначення.
- Анно, чим вас зацікавив сценарій серіалу «Ти мене ніколи не забудеш»?
Мене дуже зворушила історія, вона актуальна. До того ж у ній багато сюжетних ліній. Мені сподобалося, що моя героїня Жанна не опускає руки, попри перепони у житті. Коли я прочитала сценарій, то подумала: «Я хотіла б, щоб ця історія допомогла людям зрозуміти: бувають різні життєві обставини, але треба бути сильними та жити далі». З будь-якої складної ситуації можна знайти вихід.
- Яка з ваших ролей була для вас на опір?
Мені здається, що роль моєї героїні у картині «Ти мене ніколи не забудеш». Попри те, що я знаходжу в ній точки дотику. Не скажу, що вона саме на опір, але є моменти, які мене знову чомусь вчать.
– Чому свого часу ви вирішили стати акторкою?
Я відчула, що я хочу саме цим займатися. Мені цікаво у моїй професії, я знаю, куди рости, і бачу, як багато всього потрібно робити для розвитку у цій сфері.
Я розуміла, що якщо виберу інший інститут, то втрачу час і просто пройду повз свою мрію. А як я тоді житиму? Я ж нещаслива. І чи взагалі вийде у мене жити по-іншому? Напевно немає.
– Коли ви вступили, чи все легко давалося чи були подолання?
Мені здається, що в інституті завжди багато подолань. (Усміхнулася.) Здається, що тебе зараз усьому навчать і відразу виходитиме, але насправді все не так. Я частково згодна з нашою системою навчання, вона полягає в тому, що коли тобі говорять про твої мінуси – ти ростеш. Адже якщо ти думатимеш, що у всьому хороший, то перестанеш працювати над собою. Ти просто не зрозумієш, що ти зробив не так, не змінюватимешся і ростимеш.
Але, з іншого боку, складно, коли тобі постійно говорять про мінуси. Тоді виникають сумніви: «А чи не дарма я вчинила?»
Я досі вважаю, що будь-яка робота – це навчання. Немає в цьому поняття стоп, ти ніколи не зупиняєшся і завжди ростеш. Навіть зараз, коли мене запитують: «Як ти працюєш?», то чують у відповідь: «Я навчаюсь».
– У вас є чудова цитата в «Інстаграмі»: «Якби щастя було валютою, де б ви працювали?» Коли ви читали відповіді на своїй сторінці, яка відповідь вас здивувала?
Пам'ятаю, я дуже здивувалася, коли подруга, яка займається рекламою, написала: «Я хотіла б бути юристом». Я під час зустрічі запитала її: «А чому тоді ти не юрист?» На що вона відповіла: Мені вже 27 років. - «Ну і що? Якщо ти хочеш працювати у цій сфері – ніколи не пізно розпочати».
Тобто, відповіді друзів, які займаються не тим, що їм подобається, мене дуже здивували. Я думаю, що навіть у 50 років можна зробити свій вибір. Сьогодні це не є проблемою. Іди та отримуй професію.
– Чи можливі романи на знімальному майданчику?
У мене жодного разу такого не було. Я ставлюсь до зйомок як до роботи. І навіть якщо граю героїню, яка когось любить, це не означає, що одразу мають бути стосунки. Робота – це робота, а життя – життя.
Записала Вероніка Кирилюк
Фото у тексті: прес-служба каналу «Україна»