Тихон Живков та Яна Ярославська: як українські хореографи переїхали до США та здобули там успіх

Тихон Живков та Яна Ярославська ставали фіналістами та призерами українських та міжнародних змагань, вже у підлітковому віці почали викладати танці, отримали професійну вищу освіту, брали участь у телепроектах та працювали із зірками на сцені у складі балетних колективів та соло.

І коли в Україні вже просто не було нових планок, які б хотілось подолати, а отже треба було завершати професійну кар’єру у самому її розпалі, пара розпочала новий етап життя та творчості у США.

Як їм вдалось стати втіленням «американської мрії», підкорити вередливу Каліфорнію, як відрізняється викладацька школа в Україні та США та який напрямок танцю слід освоювати вже зараз, аби бути в тренді – хореографи розповіли нам в інтерв’ю.

Танцювальний спорт дуже розвинений в Україні, але турнірів в категорії Professional не так вже й багато.

Тихон: У 2015 Яна вже закінчила свою успішну кар'єру, а я тільки вирішив перейти в категорію професіоналів, тому у нас навіть думки не було почати танцювати разом! Я шукав партнерку і коли у вересні 2015 року мені надійшла пропозиція на проби з США, я вирішив ризикнути. У листопаді я вже був у Каліфорнії, а в грудні того ж року на мене чекав перший турнір в Лас-Вегасі - «Holiday Classic-2015». Тоді станцювати зі мною прилетіла моя студентка з України і ми посіли третє місце в категорії Open Gold, а також потрапили у фінал Professional. Результати запаморочили голову! І хоча мені так само, як Яні, було дуже складно залишати свій успішний бізнес та дитячі спортивні колективи у Києві, але жити на відстані майже рік було нестерпно, тому я забрав її з собою у вересні 2016-го.

Завжди важко починати життя з чистого аркуша, але у цьому є стільки свободи та місця для фантазії, що це безумовно надихає.

Спершу було не легко: чужа робота, люди, менталітет, мова. Але мабуть у нашому випадку величезною опорою стало те, що на момент, коли ми переїхали, тут вже проживали наші друзі дитинства та ще багато товаришів. Тому в ми не встигли відчути себе самотніми. До того ж, нам майже одразу пощастило з роботою.

Яна: Тихону було трошки простіше, тому що серед бажаючих танцювати все ж більше дівчат на будь-якому континенті. З перших днів в Штатах він став затребуваним викладачем, що було не важкою задачею з його досвідом та харизмою. Мені ж довелось трошки більше потрудитись, але вже за кілька місяців я також почувалась комфортно на новому місці.

Аби заявити про себе, крім викладання, ми багато виступали по всій Америці.

Ми займали призові місця, танцювали шоу для провідних компаній, брали участь у прямих ефірах на телеканалах KTLA 5 та Fox11. Щодня це були пошуки нових знайомств та можливостей.

Те, що для успіху, особливо в іншій країні, потрібна якась «чарівна пігулка» - абсолютна ілюзія.

Все, що ми мали з собою, прибувши до США – це техніка та артистизм. Ми досі завойовуємо увагу виключно рівнем підготовки, тому що як знавці своєї справи, ми танцюємо вже більше 25 років та є переможцями багатьох українських та міжнародних змагань. Але найголовніше те, що ми шалено закохані у свою справу, якою займаємося щодня зранку і до самого вечора. І хай це банально звучить, наш довід показує, що якщо танець йде від душі, то в ньому якраз з’являється артистизм, якому просто неможливо взяти і навчитись. Зате його можна набути завдяки відчуттям, які ти відкриваєш для себе під час танцю. Пояснити це насправді важко, тому ми завжди радимо просто спробувати.

В Україні танці сприймаються як спорт та мистецтво, а в США танці класифікуються як бізнес у сфері послуг.

Тому нам довелось швиденько підтягнути свої навички у менеджменті, продажах та удосконалити професійне спілкування зі студентами. Основні клієнти, які звертаються до нас зараз – не діти чи підлітки, а дорослі люди різного віку. На щастя, ми мали дещо схожий досвід в Україні, тому швидко знайшли для себе ціле поле роботи.

Якщо в нашій країні популярні лише такі танцювальні категорії, як латиноамериканська програма (International Latin) та стандарт (Standard), то в США популярні й інші напрямки.

Наприклад, танці так званого американського стилю (American Rhythm & Smooth), а також Alternative Style, який включає такі танці, як сальса, бачата, меренге, аргентинське танго, свінг, «night club two step» та багато інших.

Також в Америці популярні «соціальні танці» (Social Dancing)

Це категорія танцювальних стилів з усього світу, якими займаються не для змагань, а у якості дозвілля та обміну приємними емоціями. Як у фільмах «Брудні танці» або «Лихоманка суботнього вечора», пам’ятаєте? Тільки насправді ці танці не такі вже й «брудні»! Просто люди замість ресторану чи кіно бажають провести вечір на танцювальному майданчику та відчути ритм.

Техніка та рівень викладання у нас був на висоті, проте нам довелось вивчити багато нового матеріалу.

Це дуже збагатило наш досвід та розширило клієнтський діапазон. За деякий час ми стали одними з небагатьох, хто може навчати усім стилям бальних танців. Так, пересічний глядач може не бачити величезної різниці у цих напрямках і не розуміти складності. Але якщо порівняти танці з бойовими мистецтвами, то це все одно, якби ми були тренерами одночасно з боксу, карате, айкідо, самбо та іншими.

Ми звикли, що танцювальну кар’єру потрібно починати у дитинстві, якщо хочеш займатися цим на професійному рівні.

У нас до 20 років ти встигнеш стати майстром спорту, а почати викладацьку діяльність можеш ще раніше! Ми, наприклад, почали викладати ще у підлітковому віці – Тихон з 15 років має диплом педагога-хореографа, а я – з 18-ти. В Америці ж зовсім не обов’язково займатися танцями з дитинства, аби стати викладачем високого рівня, тому люди там приходять до цього лише в 30 років, а то й пізніше. Можна сказати, що хореографи з інших країн збагачують та підвищують рівень танцювального бізнесу в США. І з огляду на те, що тут коло популярних танців ширше, ніж в Україні (окрім вищезгаданих напрямків є ще Cabare, Showdance, Night Club, Country Style, Swing та інші, і в кожному з них десь по 4 танці, а то й більше) ми можемо навчати усім, що дуже допомагає в роботі.

Школа викладання кардинально відрізняється у всьому світі.

Різниться все: підхід, вимоги та найголовніше вік, у якому діти починають займатися танцями. В Європі та Америці вік початкових груп - десь 13-17 років, тоді як наші групи в Києві стартували з трьох років. Що краще для дитини – важко сказати. З одного боку, підлітки більш усвідомлено підходять до того, чим вони займаються, як і до розвитку власного тіла. З іншого – малята все ж вбирають в себе знання та навички, наче губки, і ця майстерність вже залишається з ними на все життя.

Досвід співпраці на телебаченні та з зірками ми мали ще в Україні.

Тихон брав участь у 4 сезоні «Танцюють всі», де з легкістю потрапив у топ-40 учасників зі всієї країни. Найдовшим періодом на телебаченні була робота у проекті «Танцюю для тебе» на каналі 1+1. Були й інші проекти, а також сольні виступи з зірками. Але захопливим, безумовно, став досвід роботи у США. Це співпраця з телеканалом KTLA 5, 4 лайфстріма на тему щойно презентованого тоді фільму «Ла Ла Ленд», також ми ставили хореографію для професіоналів студії Fred Astaire! А одними з наших перших клієнтів у США стали учасник рейтингу «Форбс 100» Скот Магнесен та його дружина Лінн. Вийшло так, що після роботи з нами вони отримали купу титулів, в тому числі неодноразових Чемпіонів Америки та Чемпіонів Світу.

Іноді сюжети з фільмів стають реальністю.

Ми відчули це з власного досвіду. Протягом минулого року, окрім роботи з учнями та студентами, ми самі станцювали 27 турнірів у двох дивізіях та ще дванадцять зі студентами. Ми отримали багато перемог та досягнень, але були й переломні моменти. По-перше, ми зважились змінити стиль з Іnternational Latin на International American Smooth, а по-друге, нам вдалось обійти багато пар, які танцюють в цій дивізії вже 10-15 років. Ми поставили перед собою нову планку, менш як за рік стали віце-чемпіонами США та топ-парою, яку запрошували на різні шоу та інтерв’ю.

Важливо розуміти, що окрім усіх омріяних переваг, танці – це фізично важка робота.

Задля успіхів лише минулого року нам довелося подолати купу безсонних нічних перельотів по штатам, були і проблеми зі здоров'ям, доводилося знаходити час для відновлення, щоб уникнути небажаних травм! Не всім так щастить, але результат - це плід витрачених сил, грошей, часу, здоров'я. Це постійна мотивація, навіть коли немає сил і не хочеться нічого. Це свого роду фанатизм і кайф від улюбленої справи. Це сильна команда, цілеспрямованість та постійна незламна віра та впевненість у своїх силах. І все це потрібно робити з любов'ю! Не кожен на це готовий.

Якщо говорити про тренди у танцях – то зараз це American Smooth (американський смуз).

Це досить новий напрямок, але він дуже стрімко набуває популярності у всьому світі. Стиль шалено красивий, наче мікс між бальними танцями (вальс, танго, фокстрот) з нотками латино-американського напрямку. Азія та Росія вже проводять турніри серед дітей і професіоналів. Україна так само все більше пізнає цей стиль. Яна вже приїжджала кілька разів в Україну та ділилася своїм досвідом з провідними професіоналами і танцювальними парами саме у роботі над цим стилем. Яна: «Більшу частину свого життя ми з Тихоном танцювали латино-американську програму, але одного разу спробувавши American Smooth, ми закохалися. Ми зрозуміли, що це наш стиль, божевільний політ руху і свободи тіла просто не зміг нас залишити байдужими, і ми вирішили спробувати. Вже в перший рік змагань, ми виграли більшість турнірів в категорії Rising Stars та об'їхали понад 15 штатів Америки».

В Києві є прекрасна студія танцю Big Dance.

В ній ви можете вже зараз взяти уроки цього нового неймовірно красивого стилю і повірте, ви не залишитесь байдужими.

Змагання - вони і в Африці змагання.

Просто є різні види спорту, у них і підготовка різна, і критерії. Бальні спортивні танці - це і важко координаційний спорт, синтез багатьох видів мистецтва. Тому нам доводиться не тільки тримати себе в формі фізично, психологічно, а й постійно знаходити натхнення та мотивацію!