Можу пробачити грубість, нетактовність,але лицемірство - не терплю: Христина Соловій про особисте

Христина Соловій вразила всю Україну: завдяки її неймовірному голосу вона зробила українську пісню популярною. «Единственная» поспілкувалась з Христиною про життя, творчість та пошук натхнення. 

– Спогади «Голос-13»: що для тебе було найскладніше у конкурсі?

– Перш за все, це велика сцена і усвідомлення того, що це дивиться вся країна, а не люди, яких я запросила, або які випадково потрапили на цю подію. Потім для мене завжди було сюрпризом, що я проходжу в наступний тур і кожен свій вихід я сприймала як останній.

Важко було якось співіснувати в цьому одному просторі з іншими учасниками. Майже всі були дуже налаштовані на перемогу, в кожного були свої ритуали і боляче бачити, як вони розчаровувались після невдач, говорили про якусь несправедливість, що в "Голосі" все куплено, хоча я бачила, що насправді все дуже прозоро.

В ТЕМУ: Проверь себя: 6 вещей, которые ни за что не сделает истинная леди

– Що ви можете сказати про Святослава Вакарчука? Чи важко з ним чи легко працювати?

– Ми не часто спілкуємось та рідко бачимось. Робочі моменти обговорюємо або в месенджерах, або на студії. Святослав - дуже сильна особистість, з потужною внутрішньою енергією. Постійно намагаюся цьому навчитись у нього. Часто прошу поради, інколи він сам щось радить.

Але,  незважаючи на наш формат стосунків, він сам навчив мене перш за все слухати свій внутрішній голос, якими б раціональними не здавались навіть його слова. Більшість важливих рішень, у тому числі й творчих - я приймаю сама.

– Де ви шукаєте натхнення, щоб писати пісні?

– Найбільше моїх авторських пісень з‘явилося, в той момент, коли відбувався запис першого альбому. Коли дуже явно усвідомила, наскільки впевнено і швидко музика увійшла в моє життя і дала відповіді на питання, які задають собі люди мого  віку.

Тоді по кілька тижнів я працювала з відомими музикантами в студії і це настільки надихало, що вдома ледь не кожного вечора писала пісні. Натхнення найбільше знаходжу в людях з якими близько спілкуюся. Вони дуже різні. Мабуть тому ще жодного разу не наважилась відсвяткувати день народження з усіма ними за одним столом. Люблю шукати психологічні фільми й інколи так ними переймаюся, що можу написати пісню під враженням. Те саме й з книжками. 

– А поезія?

– Мій улюблений український поет - Богдан-Ігор Антонич. Він теж походить з Лемківщини, але писав українською літературною. Це справжнє диво, те, що він робить зі словами. Антонич очолює топ моїх улюблених поетів.

Люблю і знаю напам‘ять ледь не половину Кобзаря. З дитинства відчувала в Шевченкові генія, захоплююсь його простими і такими музичними римами. Серед моїх знайомих теж немало поетів.  Вони найчастіше пишуть верлібрами. Сама ніколи не писала віршів як таких. Як правило пишу відразу з музикою.

В ТЕМУ: Девушка оставила комфортную столичную жизнь и уехала с семьей в Закарпатье, чтобы воплотить мечту

Звісно, дуже надихає музика, яку я слухаю. Вона дуже різна, але особливе натхенення знаходжу у саундтреках, коли це - не повноцінна пісня, а власне музика, яка несе за собою якийсь настрій, а решту все ти заповнюєш тим, що у тебе є з власного досвіду, так дуже імовірно може з’явитись пісня.

Ну, і ще момент, якщо пісня приходить  до мене « з космосу» , вона з’являється десь о 5:20 ранку. Я прокидаюсь і вже чую її. Можу дописати текст,  дещо скоригувати, але вона вже повноцінна і живе своїм життям. Так було із «Тримай», «Синьою піснею» і «Хто як не ти».

– Як ти відпочиваєш, коли дуже стомлена?

– Для мене - справжній квест «як відпочити», тому що я цього робити зовсім не вмію. Найправильніше - дуже сильно втомитись фізично. Але, так як я спортом не займаюсь, втома моя більше якась психологічна і моральна, тому мені відключитись дуже важко. Все що допомагає - це або читання, або музика, або ванна.

– А тобі подобається бути публічною персоною?

– Наразі це більш складно, ніж те, що це мені подобається. Публічність - це зайва відповідальність. Вона тягне за собою шлейф штампів та характеристик, які люди собі придумали. І їм дуже не подобається, коли ти не віповідаєш їхнім уявленням про твою особистість.

Починають з особистих образ і закінчують звинуваченнями у смертних гріхах. Тому, будучи публічною персоною, для мене важливіше залишатись собою, ніж догоджати публіці.

В ТЕМУ: Звезда «Мастер-шеф» Татьяна Литвинова: 9 вдохновляющих цитат о любви, бизнесе и кулинарии

– Окрім музики, що більш лежить до серця?

– Література. Література у мене займає друге місце. Мрію колись написати роман. На жаль,  не дуже виходить багато читати зараз. Дуже подобається Набоков, його особливий стиль. Мрію, щоб в Україні з’явився автор його рівня. Не тільки романи, а і лекції з зарубіжної літератури. Мої плани стати літератором не здійснились, але я стараюсь не відставати від літературного життя і потрохи виношую ідею для свого роману.

– Які риси характеру не любиш в людях?

– Найбільше не терплю в людях лицемірство. Можу пробачити грубість, нетактовність, інколи, здається, навіть зраду, але лицемірство - не терплю найбільше.

Фото: Виктория Квитка, Дима Перетрутов