Суддя шоу Співають всі Марина Одольська розповіла про сім’ю, хобі та секрети краси
Вокальне шоу «Співають всі!» зібрало не тільки телеглядачів України біля екранів, але і дюжину відомих осіб на стіні суддів. Марина Одольська - одна із найяскравіших виконавців на українській естраді – теж у лавах суддів.
В ексклюзивному інтерв'ю Марина розповіла про свій новий проект, сім’ю, а також хобі, яке завдяки карантину стало професією.
– Марино, коли вам запропонували стати членом журі шоу «Співають всі!», довго думали чи одразу погодились?
Трішки подумала, бо зйомки проходять в літні місяці, коли є досить багато роботи. Але коли я уявила собі всю цю тусовку, звичайно, погодилась.
– На що будете звертати увагу в учасниках?
На харизму. Я люблю ловити мурашки по шкірі, коли волосся стає дибки по всьому тілу. Мені все одно, яка буде пісня – україно-, російсько-, англомовна, хто співатиме на сцені – хлопець чи дівчина. Головне – аби людина віддалась своєму виступу так, щоб я зловила цю хвилю, відчула, пропустила крізь себе і натиснула на червону кнопочку.
– А ви б сама погодились вийти на сцену і виступити перед таким масштабним журі зі 100 експертів?
Залюбки! Мені мої молодші діти кажуть: «Мамо, твоєму старшому синові 25 років. Як тобі може бути 16?» А мені завжди 16. Я така, що без проблем піду наб’ю татуху на інтимному місці, зроблю пірсинг або прийду на вокальне шоу і заспіваю. І навіть не ображусь, якщо хтось не встане і не заспіває зі мною.
– Карантин багато кому зламав плани, а артистам було особливо важко. Від чого вам довелося відмовитись у цей період?
Ні від чого такого, що було мені дороге і близьке до карантину. А від якихось тимчасових радощів – можливо, у перший локдаун. Скажу вам по секрету – хоч був карантин, але й концерти були теж. Просто зали були напівпорожні. А деякі були забиті повністю і ніхто нічого не казав. Найважче було в перший локдаун. Зараз якась частина людей вже щеплена, як і я, тому певний час можна не боятися. Але я і перехворіла.
– Хвороба пройшла без неприємних наслідків для здоров’я?
Так, тому що мені 16 років, а підлітки все переносять легко (сміється). Сама хвороба була важчою, але наслідків, слава Богу, не було.
– Розкажіть, як зазвичай починається ваш день.
У мене четверо дітей, тому вже декілька років поспіль мій ранок починається з ненависного будильника о 7 годині – треба збирати малих в школу, садочок, коледж. І влітку, на жаль, канікул у мене немає, тому що молодший син ходить в садочок.
– А як же літня відпустка? Діти, мабуть, просяться на море.
Ми збирались поїхати в липні, але через зйомки «Співають всі!» відклали. В серпні плануємо вибратись з дітками десь до моря. Взагалі я люблю закордонні історичні подорожі – Італію, Францію, та оскільки в нас діти, їздимо на море. Хоча в нас є няня, й інколи ми втікаємо з чоловіком, але довше ніж на 3-4 дні не виходить, бо няня не справляється. А так на довгий відпочинок завжди їздимо і з дітьми, і з бабусями, бо і мені самій з чотирма дітьми на відпочинку не впоратись.
– Чим балуєте дітей? Готуєте їм якісь смаколики?
Вони люблять всю мою випічку – тортики, кексики, панкейки, бублики. Оладки можуть їсти на сніданок, обід і вечерю. У нас навіть є спеціальна сковорідка, яка готує їх у вигляді смайликів. Інколи вони таких наїдаються і кажуть: «Давай нам звичайних, як у садочку». Молодший син приходить і каже: «Я хочу таке і отаке, як у садочку роблять». Я йому це готую, а він відповідає: «Не таке, йди туди і вчися». Хоча спочатку ми взагалі не могли його заставити там їсти, а тепер ще розказує мамі, що їй треба готувати, як в садочку (сміється).
– Поки всі сиділи на карантині, ви опанували якісь нові рецепти? Або, можливо, приділили час хобі?
З дитинства у мене було дві мрії – стати співачкою і перукарем-стилістом. Тато дуже хотів, щоб я стала перукарем, бо в нього в Києві була родичка – власниця салону. Він казав: «Вона тебе навчить, будеш заробляти багато грошей, бо скільки там артисти заробляють». А мама навпаки – у неї театральна родина, і вона завжди хотіла, щоб донька пішла культурною стежкою. Спочатку я грала в театрі, а потім вже почала співати, але ту свою іншу мрію не забула. Вдома я всіх стрижу, роблю укладки своїй свекрусі, яка живе з нами, постійно фарбую їй волосся і класний мейкап. Коли настав карантин, вирішила, що час зробити це хобі професією. Пішла до своєї подруги в салон і вона мене за 3 місяці навчила. Зараз я – перукар-стиліст і візажист, всі зачіски і мейки для шоу робила собі сама. Інколи підходила до дівчат-гримерів і просила на свій професійний погляд щось поправити. А вони казали, що в мене й так все ідеально. Було дуже приємно.
– Виходить, тепер можете заробляти ще й як майстер зачісок і візажу?
На карантині я цим і заробляла гроші. Ще були уроки вокалу. Але моя майстер манікюру почала розповідати всім своїм клієнтам, що наша я перекваліфікувалась, і вся її клієнтура стала записуватись до мене. Взагалі я вчилась для себе, але на недовгий час це стало моєю професією і приносило в нашу сім’ю дохід, якому я була невимовно рада.
– У вас є якісь секрети догляду за волоссям?
Як сказала Наталя Могилевська, я – українська Roxette. Все життя з короткою зачіскою. Мій догляд – це добре помити, а оскільки волосся в мене кучеряве – то гарно вкласти або витягти, щоб було рівним. З дитинства хотіла відростити довге волосся, але чомусь не виходило – спочатку батьки стригли, а потім я сама так звикла. А от донька до якогось віку в мене була справжньою Рапунцель. Я не стригла їй волосся зовсім. У неї була така красива темно-руса коса. Отам я насолоджувалась, там був догляд, використовувала різні природні бальзамчики. Головне – щоб це була професійна косметика для волосся. Як перукар-стиліст я вже знаю, які засоби краще використовувати для родини.
– Косметики у вас, мабуть, тепер вдома багато?
На закінчення навчання чоловік подарував мені професійний перукарський столик із дзеркалом, який щоправда зайняв половину нашої спальні. Там так багато різних ящичків і поличок, і всі забиті косметикою і різними засобами. Я дуже люблю фіолетові відтінки – зверніть увагу, у кожному моєму образі в шоу буде краплинка цього кольору.
– Красиві речі теж полюбляєте? Чи є у вас улюблений дизайнер?
З українських це Оксана Караванська. Ми з нею співпрацювали в 90-х, я досі слідкую за її творчістю. Також подобається Лілія Пустовіт. А ще дуже люблю різні головні убори. Моя подруга Іра Підліпська – дизайнер корон. Я їх саме так називаю, не вінки і не капелюшки, а корони, бо це нереально круто.
– Без якого аксесуару ви не можете вийти з дому? Хтось любить дорогі прикраси, а хтось брендові сумки. Вам що до душі?
Я сумочки не дуже люблю, мені краще в пакет все скласти і кинути в машину (сміється). Витрачати дурні гроші на сумки – це не моє. Беру щось зручне, на пояс або через плече. В мене в цьому плані чоловіча натура. А от без чого не можу вийти з дому… З підліткового віку я не знімаю сережку з носа, просто міняю їх – то кільце, то камінчик, то якась золота прикраса. Мрію зробити ще багато пірсингу на тілі. Отакий підліток всередині мене живе. Маю чотири тату і ще два ескізи чекають до осені, бо після татуювання не можна засмагати.
– Розкажіть, над чим ви зараз працюєте?
Я працюю на телебаченні, могла б бути ведучою, бо кажуть, що язик у мене підвішений, не знаю, чому ще нею не стала (усміхається). Співаю в телепроектах, роблю програму «вічнозелених» українських пісень. Помічаю, як вона набирає оберти, здебільшого подобається людям мого віку і старшим. Вони розповсюджують наші відео, і нас навіть почали запрошувати з цією каверною програмою. Не тільки на концерти, але й на весілля, дні народження, бо після 2-3 столу людям хочеться просто сісти і поспівати. Нас всього троє – фортепіано, скрипка і я, але нам всі підспівують хором. І я починаю отримувати від цього задоволення. Хоча розумію, що, на жаль, потрошки відхожу від своєї улюбленої танцювальної музики.
Фото в тексті: прес-служба каналу «Україна»
