Чому треба читати «За п'ять кроків до кохання» Рейчел Ліппінкотт
Здається, що кожен рік виходить хоч одна книга, а потім і фільм про нещасливе кохання двох неймовірно чарівних підлітків. Такі історіі люблять і дорослі, і самі підліткі, адже вони можуть змусити нас відчувати.
Саме за це я ненавиджу романтичні підліткові історіі в стилі Ромео та Джульєти. Вони змушують мене відчувати, а ще вони досить схожі одну на одну.
Але книга «За п'ять кроків до кохання» досить крута. Серйозно.
Про що йдеться?
В центрі уваги дуже вперта, активна та добра дівчина Стелла, яка знаходиться у лікарні. Сцена, як вона розкладає своі речі і розпочинає історію.
Стелла хвора на рідкісну та дуже важку хворобу, яка робить іі вразливою до будь-яких вірусів. Через це вона більшу частину свого життя проводить у лікарні. У Стелла, як казала сама героіня, жила заради того, щоб лікуватись, а не лікувалась, щоби жити.
Все змінилось, коли вона зустріла хлопця і закохалася. Але в нього той же самий муковістидоз, тому ім не бути разом. Справа в тому, що закоханим не можна наближатись один до одного ближче, ніж на півтора метри. Смертельно не можна.
І це дуже романтично.
Що в ній такого особливого?
Ця історія розрахована на підлітків. На обкладинці навіть картинка з екранизаціі, в якій зіграв улюблюнець дівчат — Коул Спроус (з серіалу «Рівердейл»).
Тому, коли тобі далеко за 16, то ти бачиш всі недоліки історії — проста мова, досить передбачувані сюжетні поворти і все таке.
Але цього не треба бачити. Вона не про це.
«За п'ять кроків до кохання» — це справжня сучасна історія про Ромео та Джульєту, які більш розумні та хочуть жити. Але в них не дуже це виходить. Вони хочуть любити, але не можуть.
Історію варто прочитати хоча б ради того аби зрозуміти наскількі більшості з нас пощастило, і чому нам всім ще треба вірити у кохання.
