Кризис в жизни: как найти в себе силы жить дальше?

На написання цього листа я наважилась заради своєї донечки. Заради неї я стала сильною і продовжую жити.

В 20 років я вийшла заміж. Це був чоловік моєї мрії: коханий, мужній, надійний. Саша душі не чаяв у Даші. Він дуже пишався, що він Батько і має чудову донечку, яка так схожа на нього.

Але на жаль доля розпорядилась по іншому. Два роки тому нашого коханого не стало… Я ніколи не забуду той теплий вересневий день, цей дзвінок і голос в трубці повідомив про те, що чоловік загинув в автокатастрофі. Лише одна хвилина перевернула моє життя. А потім… Потім я існувала, а не жила…

Повернула мене до життя донечка. І ось два роки мі з Дашулькою живемо одні. Кажуть, що час лікує. Час не лікує. Він лише допомагає змиритись…

В мене є маленьке чудо, продовження мого з Сашою кохання. І заради неї я готова працювати, досягати, або моя Дашуля була щасливою. Таня П., м. Хмельницький