Криза у житті: як знайти в собі сили жити далі?

На написання цього листа я наважилася заради своєї донечки. Заради неї я стала сильною і продовжую жити.

У 20 років я вийшла заміж. Це був чоловік моєї мрії: коханий, мужній, надійний. Сашко душі не сподіваючись у Даші. Він дуже пишався, що він Батько і має чудову донечку, яка так схожа на нього.

Але, на жаль, частка розпорядилася інакше. Два роки тому нашого коханого не стало. Я ніколи не забуду того теплого вересневого дня, цей дзвінок і голос у трубці повідомив про те, що чоловік загинув в автокатастрофі. Лише одна хвилина перевернула моє життя. А потім … Потім я була, а не жила. Повернула мене до життя донечка. І ось два роки мі з Дашулькою живемо одні. Говорять, що час лікує. Час не лікує. Він лише допомагає змиритись…

У мене є маленьке диво, продовження мого з Сашою кохання. І заради неї я готова працювати, досягати, чи моя Дашуля була щасливою. Таня П., м. Хмельницький