Дитина у великому місті: переваги проживання у мегаполісі
Просунута медицина
Однозначний плюс великого міста – розвинута охорона здоров'я інфраструктура. Мама завжди має вибір: повести дитину на огляд у звичайну поліклініку або в приватну клініку, показати простому фахівцю або доктору наук. Це, звичайно, зовсім не означає, що в маленьких містах немає добрих лікарів. Але і вибір, і оснащення медустанов у великому місті, звичайно, краще. Є, однак, у цього плюса прихований дефект. Дітей мегаполісу тягають по лікарях набагато старанніше та частіше, ніж їхніх сільських ровесників. Лікарі призначають нові аналізи, про які їх колеги в провінції ще й не чули, а через якийсь час виявляється, що ці дорогі обстеження непоказові і загалом не потрібні. Коротше, з медициною, навіть якщо вона якісна, краще не перегинати ціпок, коли в тому немає потреби.
Культурна освіта
Так, так, вам пощастило – і цим треба скористатися! Велика кількість історичних пам'яток та музеїв, приголомшливі зразки архітектури, театри, виставки – все це для вас! Але, безперечно, батькам доведеться докласти чимало зусиль, щоб їхня дитина дійсно взяла від культурної спадщини все найкраще. У неділю доведеться не розслаблятися на дивані перед телевізором, а разом іти гуляти історичними місцями, купувати квитки на концерти та в театр, водити дитину на екскурсії. Культурні люди виростають і в маленьких містах, адже все залежить від виховання. Але саме мегаполіс дає для «упорядкування особистості» благодатний грунт.
Є чим зайняти дитину
Будинки творчості та техніки, молодіжні центри, юнацькі організації пропонують міським дітям стільки цікавих занять! Сільським одноліткам і мріяти про це годі. Тут тобі і бісероплетіння, і авіамоделювання, і гурток м'якої іграшки, і робототехніка, і плавання, і теніс, і кінний спорт. Музичні школи, художні, спортивні та театральні студії – радійте, діти та батьки, обирайте, ходіть, розвивайтеся! Чи не з пелюшок дітей запрошують центри, що розвивають. Англійська для трирічок, економіка для п'ятирічок… Чи могли ми про таке мріяти? І тут найголовніше – не перестаратися у своєму прагненні встигнути все й одразу.
Більше побутового комфорту
Дивишся іноді на звичайного міського школяра, і виникає відчуття, що перед тобою – аристократ, син багатія. Пішки він ходити не може: ноги втомлюються. Ще б пак, мама і тато скрізь возять на машині. Спати в спальнику в наметі – велике випробування: вони звикли. А коли доводиться зробити роботу, з якою будь-який хлопчик із села впорається за дві хвилини, наш городянин кривить губи: лопатою махати – завдання не на мене. В принципі, ми самі винні, що вирощуємо таких білоручок. Але від побутового комфорту сховатись важко: він є, і він дозволяє розслабитися. З іншого боку, дитина, з дитинства привчена до високого рівня життя, буде прагнути такого ж, коли виросте. А навчити працювати фізично і спати в наметі можна навіть самого розпещеного ніжника.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: 205);>7 головних помилок у вихованні дитини
Багато подій, багато розваг
У великому місті не може бути нудно. Якщо комусь нудно, значить, він просто ледар. Постійно щось трапляється. Завжди можна знайти розвагу на смак. Столиця, звичайно, пропонує найбільше забав: парки атракціонів, автодроми, зоопарк, 3D кіно, навіть аквапарк тепер є. В інших містах теж знайдеться чим зайнятися. А в період новорічних канікул скільки ранків та уявлень для дітей! Звісно, це розвиває. Але, з іншого боку, до частої зміни картинки звикаєш: потім постійно шукаєш нових вражень. Важко сказати, добре це чи погано. Нам важливо, щоб дитина не росла споживачем розваг!
Освіта краща!
Його рівень, звичайно, залежить і від школи, і від цілеспрямованості самої дитини. Але вибір ліцеїв-гімназій у великому місті, безперечно, значно більший. Вже старших класах діти націлені на конкретний вуз. Вони мають можливість відвідувати курси при інституті чи університеті, що значно збільшує шанси вступу. Мала Академія наук дозволяє проводити власні дослідження та ступити на науковий шлях вже в юному віці. Втім, і серед міських хлопців чимало лоботрясів. У той час як школяр з провінції може досягти блискучих результатів і пробити собі доріжку до вищого навчального закладу через національну олімпіаду. Тому старанність, старанність і ще раз вона!
