Як схуднути на пиріжках?
Отже, два роки тому, після того, як мої улюблені джинси відмовилися застібатися на талії, я прийняла історичне рішення: настав час зайнятися фігурою! Якщо, сідаючи на дієту тільки краєчком однієї сідниці, одразу ж почуваюся нещасною, зриваюся на домашніх і уві сні бачу апетитні булочки? Ні, подумала я, дієти - це не для мене. Тут дуже до речі поруч з будинком відкрили фітнес клуб. Пішла, поговорила, мені все сподобалося.
Перший місяць я буквально силоміць затягувала себе в спортивний зал. А потім... ні, дива не сталося. Якщо, звичайно, не вважати дивом те, що в джинси я таки влізла. І ноги раптом перестали тремтіти киселем при кожному кроці. Там, де був жирок, чарівним чином з'явилися м'язи. Але рано я раділа. Коли зважилася, виявилося, що зайві кг нікуди не поділися, щоправда, обсяги талії, стегон, попи дещо зменшилися. "Вам би ще на дієту сісти" - несміливо порадила дівчина-інструктор. "Ніяких дієт!!" - заревіла я. Хоча самій хотілося плакати...
Я вирішила не поспішає робити висновки. І наступного разу зважилася лише за півроку. Пішло нещасних два кіло. За моїх "зайвих" двадцять п'ять - крапля в морі.
І раптом сталося диво. Я відчула, що мені раптом стало начхати, скільки у мене там цих зайвих кілограм. Тому що мої м'язи підтяглися, я почала почуватися впевненіше у своєму тілі. Воно мені, чорт забирай, навіть стало подобається! А ще я помітила дивовижний ефект. Після фізичного навантаження в залі у мене підвищується настрій, хочеться працювати, спілкуватися з близькими і друзями, а не просто тупо валятися на дивані, клацаючи пультом. Навіть моя звичайна літня депресія кудись випарувалася. Навіть більше того - мені стали відвалювати компліменти просто так, без жодного приводу. Колеги, чоловік, випадкові перехожі. До речі, пиріжки я як їла так і їм. І почуваюся цілком щасливою!
Олена Єловікова
