Зрада чи вірність: що радить психолог?
Переступиш раз – дороги назад не буде Ще кілька років тому я щиро не розуміла сенсу слова «вірність». Мені здавалося, що вірною людина може бути тільки сама собі: своїм поглядам, принципам і hellip; бажанням. А не партнерові. І я не просто так думала – я так жила! А потім кардинально змінила свою точку зору. Чоловік був моїм першим чоловіком. І я його щиро кохала. Коли я виходила заміж, то, звичайно, і уявити не могла, що колись йому зраджу. Але це сталося. Чому? Якоїсь миті ми віддалилися один від одного. Чоловік жив своїм життям: ходив працювати, грав на комп'ютері, спілкувався з друзями. Він намагався розділити мої захоплення, не прагнув проводити зі мною час. З появою дитини все стало ще гірше. Ми жили разом, але ніби були сусідами. І тут на горизонті з'явилася людина, якій я колись була небайдужа. Мені здалося, що він досі мене любить. Я шукала в нього ті тепло та підтримку, яких бракувало вдома. І це замість почати реанімувати стосунки з чоловіком! Більше того, я навіть не засуджувала себе за цей роман. Вважала, що чоловік сам своєю поведінкою підштовхнув мене до зради. Скажу чесно, я була готова піти від чоловіка в будь-який момент. Але мій залицяльник не прагнув мене забирати. Коли чоловік дізнався про наш зв'язок, він спокійно сказав: «Ви як діти, самі у своїх відносинах не можете розібратися!» Ось тобі і все кохання… Я залишилася із чоловіком. Але, на жаль, внутрішньо не змінилася. Мені здавалося, що я живу для сім'ї, а періодично невеликий флірт на стороні. всього лише емоційне підживлення. Якою ж дурною я була! Не можна грати у стосунки. Ця гра може захопити, а я людина емоційна, влюблива. Коли черговий флірт здається великою любов'ю і приводить у ліжко, якийсь час перебуваєш в ейфорії, потім краще придивляєшся до того, кого обожнюєш, – та він же звичайна людина! Потім починає мучити совість, втомлюєшся від подвійного життя. Зрештою, знаходиш сили припинити зустрічі і клянешся собі: «Це востаннє!» Але минає час, з'являється новий шанувальник – і все починається спочатку. Безодня, з якої не вибратися самому я консультувалася з психологами. Чого тільки не радили! Були й такі, хто говорив: «Якщо це всіх влаштовує, чому ні?» Не думаю, що мого чоловіка це влаштовувало. Ми кілька разів намагалися розпочати все з нуля, але не виходило. Сценарій завжди повторювався: його емоційна холодність – мої образи та новий роман. Чоловіки самі знаходили мене, доглядали мене… Тепер я розумію, що в моїй поведінці завжди було щось, що їм говорило: «Ця жінка може стати твоєю!» Манера спілкування, кокетливий блиск в очах. Адже в мене не було мого єдиного, але одного разу я його зустріла. Нам із Іваном вистачило двох тижнів, щоб зрозуміти: ми маємо бути разом. І я пішла з сім'ї, забравши дочку. Для чоловіка це був удар: він так і не зрозумів, чому це сталося. І я до кінця життя відчуватиму провину перед ним. Але не за те, що пішла до Івана. на той момент нам з чоловіком вже не було чого рятувати, – а за те, що тоді, через кілька років після весілля, виявилася слабкою. Іван відразу сказав мені, що для нього вірність – не пусті слова. «Якщо ти мені зміниш, між нами все закінчиться. Не тому, що я тебе не пробачу, – мабуть, пробачу. Але ніколи вже не буде тієї близькості, яка є зараз. Він міг би цього й не казати. Я сама дуже чітко зрозуміла: хоч би які проблеми переслідували пару, поки люди намагаються їх вирішити вдвох, все можна виправити. Але коли з'являється третій, дороги вже немає. Головне втрачено.
Вже шість років ми з Іваном разом. Невеликий термін. Але за цей час у мене жодного разу не з'явилося бажання змінити йому. навіть у думках. І не тільки тому, що у нас справжнє кохання. Я просто дуже добре знаю, що може піти за такими думками. Мені довелося серйозно змінити свою манеру спілкування з чоловіками. Я заборонила собі фліртувати. Спокійна доброзичливість – але без кокетства. Не треба провокувати, давати приводи! І дивна справа – шанувальники, які раніше в буквальному сенсі не давали мені проходу, самі собою кудись зникли. Для мене тепер є тільки один чоловік. мій чоловік. Я думаю, в цьому єднанні двох є сенс того, що називається подружжям. Ми іноді сваримося і ображаємося, але завжди намагаємося зрозуміти емоції один одного і з'ясувати, чому іншому неприємно чи боляче. href="https://edyna.media/view/17502" target="_blank">Як завжди залишатися бажаною для чоловіка: 8 простих правил
Вважаю, що це! Якщо раніше, коли у подруг були проблеми, я легковажно радила: «Знайди собі когось», то зараз серйозно кажу: «Тільки не зраджуй!» Так, вірність – це внутрішня робота. Але саме вона робить стосунки безцінними. І я дуже хочу, щоб мої діти (у нас з Іваном народився син) із пелюшок засвоїли цю істину. Щоб їм не довелося проходити те, через що свого часу пройшла я. Зберігайте вірність один одному, і все інше ви вирішите!
Коментар психолога
переносячи фокус уваги з розвитку відносин у сім'ї на зв'язку поза сім'єю. Це закономірно призводить до розпаду шлюбу. Їй не подобається така модель сім'ї, і вона звинувачує себе в руйнуванні стосунків. Потім жінка зустрічає Івана, для якого вірність є потужною внутрішньою цінністю. Саме в цьому Аліса знаходить для себе точку опори для побудови моделі відносин, яка відрізняється від попередньої. І ця модель працює! Алісі залишається одне: позбутися руйнівного почуття провини перед колишнім чоловіком, розглядаючи досвід першого шлюбу як історію, яку потрібно просто відпустити.
