Як завжди залишатися в тонусі: проста порада
Які наші роки!
У березневому номері журналу "Єдина" (№3, 2013) я прочитала статтю «Які наші роки» і одразу ж згадала свою маму та її сестру Наталю. Їм обом уже давно не п'ятдесят, але ніхто не дає їм їхнього паспортного віку. Чому паспортного? Та тому, що в душі вони й далі юні, веселі двадцятирічні дівчата. У них обох чудове почуття гумору і завжди гарний настрій, що звичайно ж, позначається на зовнішності. Щодня я розмовляю з мамою по телефону тому, що знаю: краще за неї мене ніхто не зрозуміє, з нею можна вдосталь посміяться і попліткувати як з подружкою. Адже в неї немає закостенілих життєвих штампів і того учительського тону, який здавалося б мав бути у жінки, у якої вже підростає троє онуків. А тітка Наталя досі активно займається спортом, взимку знаходить час для лиж, Вона любить туристичні екскурсії, і щосезону ми слухаємо її нові враження про поїздки. Коли мама з тіткою збираються разом, у будинку завжди стає весело, по-домашньому затишно та радісно.
Березневий номер журналу «Єдиною» я подарую їм обом, адже фраза «Які наші роки!» – це про них!
Іра Хмелевська, Старий Самбір, Львівська обл
