Чи правда, що чоловіки не люблять жінок-шефів? Відповідають чоловіки!
Які тільки прізвиська не діставалося героїні Аліси Фрейндліх із «Службового роману»! І «стара», і «мимра»… Начальниць не люблять. Їх бояться. Сюжет цей впізнаваний та популярний. Але чи так поширений? Адже й рязанівський фільм увінчаний несподіваним хепі-ендом. Ми спробували з'ясувати, що чоловіки думають про жінок, які досягли ієрархічної переваги.
Олексій Нипорко, біолог
професіоналів
Так! У жінок-шефів є одна вкрай неприваблива риса: серед підлеглих вони обов'язково виділяють улюбленців та ізгоїв. Причому це не пов'язано з професійними якостями останніх. Якщо начальниця тебе не злюбила, то найкращі результати роботи будуть сприйняті неадекватно. Чим більше ти стараєшся, тим більше недоліків вона знайде в тобі. І навпаки, як би не лінувався улюбленець, до нього ставитимуться добре. Причому шефіні так чинять зовсім не через дурість. На моє скромне розуміння, жінки частенько бувають розумніші за чоловіків. Але факт залишається фактом: їх особисті пристрасті ніяк не співвідносяться з діловими здібностями працівника, і емоції, як правило, беруть гору над розумом. Бувають ситуації ще радикальніші. Коли я прийшов працювати в один з інститутів, моїм безпосереднім начальником виявилася стара діва, причому, вибачте за каламбур, не дуже стара – їй було близько 35. Я опинився в колективі єдиним чоловіком і спершу дуже сподобався, але не встиг схаменутися, як шефська милість змінилася на гнів. Як з'ясувалося, таке відбувалося з кожним новим – догодити мадам було просто неможливо. Щоразу її не влаштовувало щось інше.
Не те сказав, не так подивився… Якось у нас відбувся такий діалог: «Чим ти зараз займаєшся?» – «Роблю такий-то препарат». – «Ти не поважаєш свою справу, вважаєш її дрібною, негідною!!!» І так далі, в тому ж дусі. Заперечувати було марно. Почалася боротьба за виживання, в якій я зазнав фіаско. мені просто довелося змінити місце роботи. Зараз у мене шеф – чоловік, чому я дуже радий: він оцінює співробітників виключно за їх професійними якостями.
Ігор Панасов, редактор style="font-size:14px;">Критичні дні бувають навіть у найкращих шефінь
І так, і ні Не маю звички робити різницю між керівниками на основі їх статевих ознак. Так уже склалося, що приблизно половину часу, проведеного на різних робочих місцях, я працював під керівництвом представниць прекрасної статі. Чесно зізнаюся, я багато чому в них навчився у професійному плані і вдячний долі, що вона зводила мене з цими людьми. Деякі начальники-чоловіки, з якими мені доводилося працювати, вищезгаданим леді як профі і в підмітки не годилися. Однак проблеми з жінками-шефами виникають там, де ти на них зовсім не чекаєш. Цунами емоцій (у діапазоні від легкого роздратування до істерики), яким вони схильні піддаватися, рідко сприяють успіху справи. Вони можуть впадати в агресію через те, що їм гидка якась деталь твого гардеробу або парфумерія з твого набору. Вони набагато частіше, ніж чоловіки, «зливають» негатив, накопичений вдома прямо в офісі.
Складнощі можуть виникнути і тоді, коли начальниця проявляє сексуальну увагу до підлеглого, але не знаходить взаємності. І, зрештою, ніхто не скасовував у жінок-керівниць критичні дні, коли вони з природних причин бувають нестерпними. Втім, особисто я знайомий з унікумами, здатними бути вищими за все це. Вони заслуговують на повагу, захоплення і подарунків – уявляю, як їм складно.
Микола Козлов, коректор кольору
Ні!
Відповідно, всі підлеглі її любили і дуже поважали. Коли я служив в армії, ми навіть переписувалися, і я досі підтримую теплі стосунки з цією розумною та небайдужою людиною, з вдячністю приймаю її поради.
Переконаний, що здібності до керівництва ніяк не пов'язані зі статевою приналежністю – і сильна, і слабка стать у будь-якій справі на рівних. А справжній чоловік має вміти поважати в дамі-начальниці людини та професіонала, а потім уже сприймати її як жінку.
