Редиска: корисні властивості, сорти та приготування
Якщо редьку вживали ще древні єгиптяни, то про її близького родича редис стало відомо лише в середні віки. Вперше його почали культивувати у Франції, і в деяких країнах редис досі називають французькою редькою. У порівнянні з редькою редис відрізняється більш м'яким смаком і соковитістю. Він містить легкозасвоювані вуглеводи, вітаміни С, В2, РР, а також мінерали – калій, залізо. Редис буває білого, рожевого та червоного кольору. Найсмачніший, рожево-червоний із білим кінчиком. Сорта ще розрізняють за формою: круглою, овальною і довгастою. Цей овоч використовують для приготування різних салатів, поєднуючи його із зеленою цибулею, листям салату, зеленню петрушки та кропу, огірками та іншими овочами. Як заправка до салатів ідеально підходять рослинна олія (наприклад соняшникова або оливкова), сметана, майонез. Можна полити свіжим соком лимона, настояним на травах оцтом або соусами, зробленими на основі сметани або майонезу. Хороша редька і як прикраса для багатьох страв, особливо холодних закусок, – з нього виходять красиві червоно-білі квіточки, спіралі та геометричні фігурки.
Готувати краще з молодих свіжих коренеплодів, тому не рекомендується зберігати овоч більше двох днів. Перед вживанням редис необхідно помити, зрізати бадилля та коріння.
