Вийти з завмирання. В чому терапевтична сила нового роману Любка Дереша «Погляд Медузи»
Роман «Погляд Медузи» Любко Дереш презентував у рамках проєкту «Людина Диво Світ» у Вежі на Почайні. Автор не лише читав уривки з твору, а й розповів про те, як народилася ідея твору, відкрив світ метафор, символів і образів та запропонував подосліджувати терапевтичний потенціал літератури.
Якщо узагальнювати, то це твір про травму, блекаут і війну. Але водночас це поліфонічний роман про багатогранність людських досвідів у війні, які сплітаються у єдине полотно нашого спільного проживання реальності. При цьому в ньому є місце магічному реалізму, архетипічним символам, переосмисленню міфічних образів. Саме тому «Погляд Медузи» – це щось значно глибше, ніж фіксація проявів війни ужитті людей та країни, це певним чином терапія та шлях до зцілення.
Ідея, народжена темрявою
Роман народжувався восени 2022 року на тлі відключень світла, коли міста України занурювались у темряву. Її фізичне втілення стало для автора метафорою внутрішнього пошуку – як орієнтуватися, коли звичні орієнтири зникають.
«Коли зникає світло, коли не бачиш куди йти, доводиться орієнтуватися по зірках», – розповів автор, розкриваючи символізм роману, де кожен герой, кожна розказана історія, пов'язані з конкретними сузір'ями. І цей символ є дороговказом для кожного з нас – наші шляхи теж можуть бути прокладеними по зорях. Важливо їх шукати.
Роман побудований як багатоголосся, де історія ведеться від імені щонайменше шести персонажів, що виросли з досвідів реальних людей, які були зібрані автором.
Основною в сюжеті стала група шкільних друзів, з яких лише один пішов воювати, а інші залишаються з різних причин. Коли товариша поранено, і він повертається зміненим, кожен з героїв мусить знайти свій шлях у власній "темряві", опрацювати свої болі, віднайти свої внутрішні опори..
Символіка «зірок» та «сузір'їв» як орієнтирів у темряві є центральною для роману. Автор порівняв процес трансформації травматичного досвіду з перетворенням персонажів античного міфу на зірки – від індивідуального болю до універсальних символів, які стають орієнтирами для всіх.
Міфологічне підґрунтя роману
У романі оприявлена метафорична багатошаровість міфу про Медузу Горгону. Серед них головю є метафора травматичного досвіду.
«Міф, який дав назву цій книзі, – це історія про внутрішнє завмирання, коли людина, доторкнувшись до чогось по-справжньому лячного, відчуває, як її внутрішній світ сковується» – пояснив автор.
Ми усі, так чи інак, маємо цей досвід завмирання перед лицем позамежового, чи близького до межі досвіду. І нам усім треба шукати шляхи до розморожування, «оживлення» тих частин душі, які застигли. Художній твір про нашу реальність, сповнений архетипічної символіки та глибинних сенсів, може у цьому допомогти.
Цікаво, що страховинна Медуза з міфу постає як невинна жертва. Юна жриця, невинна дівчина зґвалтована Посейдоном, була вигнана Афіною з храму та перетворена на чудовисько, від погляду якої усі кам'яніли. Чи не потужна метафора неопрацьованої травми? Чи не саме втілення болю «звинуваченої жертви»?Чи не частина нашого внутрішнього і зовнішнього буття?
Багатозначність міфу, його осучаснене сприйняття дозволяє читачам знаходити власні шляхи осмислення травми через символічну мову роману.
Терапевтичний потенціал
На презентації Любко Дереш запропонував порефлексувати над ідеєю, що усі центральні персонажі міфу – це втілення нашого внутрішнього світу.
І справді: Медуза – непрожита травма, наш важкий досвід, що став чудовиськом. Афіна – наша ідеальне, правильне, доброчесне Я, яке не може прийняти сплюндровану частину свого«храму», Посейдон – наш темний, агресивний бік, а Персей з його мечем і дзеркальним щитом – та субособистість, яка йде до травми ізвільняє нас від неї. Показово, що в античному міфі після того, як герой відрубав Горгоні голову, з тіла вийшов кінь Пегас, символ творчого натхнення, та воїн Хріасор.
Тож важливо не боятися рухатися до своїх внутрішніх страхів, адже в результаті зустрічі з ними відбувається перетворення емпіричного болю на символи та цінності, які дають сили жити далі та боротися за те, у що ми віримо.
Письменник вважає, що мистецькі твори загалом, є своєрідним «дзеркальним щитом Персея», який дозволяє безпечно дивитися на травматичний досвід через рефлексію.
«Нам потрібні щити дзеркальні – твори мистецтва:літератури, пісні, фільми, вистави, жарти, меми. Все це елементи, «зірочки», які допомагають нам рефлексувати свій досвід, свою травму», – зазначив він.
Проте завжди потрібно бути чутливим до свого емоційного стану…Згадаймо, що Персей довго готувався до зустрічі з Медузою. Йому знадобився особливий меч, дзеркальний щит та шолом, щоб зустрітися зі страховиськом. Тож і до читання книги, де зібрані художньо переосмислені непрості досвіди, треба підходити з повагою до своїх почуттів.
«Ті, хто не відчуває в собісили, звертатися до літератури про нашу сучасність, то краще це не робити. Але є люди, які відчувають потребу розібратися зі складними, змішаними почуттями, намагаються зрозуміти, що саме відчувають. І їм ця книга може допомогти, – поділився автор в коментарі нашому виданню. – Я не можу сказати, що в моєму романі є конкретні відповіді. Я і не ставив перед собою таке завдання. Але там є багато характерів, у кожного – свій кут погляду на війну. І я намагався показати, як дуже різні люди з такими ж запитаннями, як і у нас, взаємодіютьміж собою, та акцентувати на одночасності виникненнясхожих запитів. І саме це, на мою думку, може допомогти. Оскільки навіть саме усвідомлення, що я не один такий / не одна така, терапевтує».
Презентація книги у Вежі на Почайній стала чимось більшим, ніж знайомство з текстом. Це була зустріч із самим собою у погляді автора, який тонко й точно виводив нас за межі безвиході, відкриваючи нові горизонти осмислення.
Терапевтичні читання мають на меті не лише дати слово авторам і презентувати українські літературні твори, а сприяти глибшому розумінню себе і світу навколо, ініціюються Інесою Кравченко, засновницею платформи Людина Диво Світ і меценаткою.
Відео зустрічі:Любко Дереш. Презентація роману «Погляд Медузи»
