Лілія Ребрик: «Я за те, щоб у дітей було дитинство. Справжнє і якомога більше»
– Як ви оцінюєте повальне захоплення батьків раннім розвитком дитини?
Я за те, щоб у дітей було дитинство. Справжнє і якомога більше. Ні в якому разі не треба вимагати від них якихось феєричних результатів. Від нових звичок або захоплень малеча повинна отримувати задоволення. Задача батьків – вчасно відчути у дитини той самий хист, допомогти, направити, але ні в якому разі не наполягати робити щось без бажання. Саме такої стратегії я дотримуюсь, виховуючи своїх дочок. Навіть якщо у старшенької Діани канікули в школі, то більшість часу вона повинна виділяти саме на відпочинок чи розваги.
– А у чому, на вашу думку, запорука успіху у відносинах з дитиною?
З дітьми потрібно бути чесними. Вони відчувають брехню. Для мене це найголовніший аргумент та риса, яка виправдовує все. Якщо ти не знаєш, як дитині щось пояснити, то пояснюй чесно, як ти це відчуваєш.
Інколи Діана може задати мені такі питання, на які я дійсно не знаю відповідей. Наприклад, про сколопендр. Також пригадую, як в Одесі вирішила показати їй дельфіна, кажу: «Діана, дивись яка величезна риба!» А вона така подивилась на мене і відповідає: «Мамо, яка ж це величезна риба? Це ссавці!» І я кажу: «Вибачте, якось воно не созвучно «це ссавці».
Працюючи в театрі, я давно помітила, що найчесніший глядач – це діти. Якщо їм не цікава якась вистава, вони, в кращому випадку, розвернуться та підуть чи, що саме гірше, будуть сидіти і бубоніти. Але за це їх не можна сварити. Просто їм це не цікаво.
– А Діана і Поліна – татусеві доньки або мамині?
У нас чітко розділилися ролі. Діана – татова донька, а Поліна – мамина. Але це поки що. Не знаю, як буде далі. Діана якось з дитинства була татовою принцесою. Андрій вставав до неї вночі. Я навіть подругам давала поради, що робити, щоб вночі дитина не прокидалася їсти: «Якщо у вас дитина хоче їсти вночі, то хай нею займається тато. Тоді малеча буде розуміти, що тут молоком навіть і не пахне, вона буде спати». З Поліною, на жаль, цей номер не проходить.
– Яку роль, на вашу думку, відіграє батько у вихованні дитини?
Дуже важливу. Але для дітей важлива увага обох батьків. В нашій сім'ї немає такого, що це обов’язки тата, а це повинна робити мама. Я навіть не знаю, хто з нас пряник, а хто –батіг. Знову ж таки, дивлячись в чому. Якщо мова йде про навчання, то звичайно тато виконує роль пряника. Я вимагаю від Діани старання. Якщо мова йде про прогуляти, то тут знову я виступаю в ролі нагайки. Думаю: «Боже, та скільки ж можна». А ось коли вони лишаються втрьох, то це татові донечки. Вони роблять все, що їм заманеться. Андрій все їм дозволяє.
Але найважливіше, щоб між батьками були нормальні стосунки. Щирі і не награні емоції. Діти мають бачити, що тато і мама – №1 один для одного, поважають та кохають один одного. Людям не потрібно жити разом лише заради дітей. Малеча відчуває, коли між батьками натягнуті стосунки.
– Чи допомагає вам чоловік з вихованням доньок і як?
Авжеж. Він дивовижний тато. Поруч з ним Діана та Поля можуть без кінця балуватися. Коли говорять, що бувають такі дівчата, які можуть на люстрі висіти, – це про нас. Мені здається, саме тато є прикладом, який чоловік буде поруч з жінкою в майбутньому. Він повинен розкривати її. І все це закладається ще в дитинстві з відносин тата з донькою. Наприклад, те, що кохана людина в будь-який момент підтримає і захистить. Саме тато дає відчуття, що у тебе все вийде.
– Наскільки важливий, на вашу думку, приклад батьків в прищепленні корисних звичок дитині?
Мені дуже хочеться, щоб у наших дочок була вибудувана правильна схема життя і взаємовідносин. Для досягнення цієї цілі з самих перших кроків потрібно закласти хороший фундамент: як тато і мама ставляться один до одного, що роблять разом і чому самі навчаються. Дітей не треба виховувати. Вони завжди хочуть бути схожими на своїх батьків. Тому для них ми повинні бути найкращим прикладом.
І якщо дитина не хоче прибирати за собою або мити руки після прогулянки, в першу чергу, проблему потрібно шукати в собі. Можливо, ми самі заплющуємо очі на якийсь бардак в квартирі або нехтуємо правилами особистої гігієни.
– Чи проводите ви з доньками якісь спеціальні розвиваючі заняття в процесі прищеплення важливих для їх здорового життя звичок? Якщо так, то як організовували? Що вважаєте важливим у розвитку дітей?
Я регулярно розповідаю дівчатам, що потрібно дотримуватися правил особистої гігієни: вмиватися, купатися, чистити зуби. Тому що ти стаєш дорослою, а від твоєї гігієни, в першу чергу, залежить твій зовнішній вигляд.
Найважливіше, щоб навчання проходило в ігровій формі. Наприклад, Поліна знає, що приходячи з вулиці, обов’язково потрібно помити руки. Навіть, коли я приходжу додому, вона починає щось муркотіти під ніс, вказуючи мені на ванну кімнату. Вона любить ловити водичку. А коли ми вимикаємо воду, в неї тут же виникає істерика. Далі ми ходимо по ванній в пошуках водички.
Діана теж знає, що водичка з’являється тоді, коли ми приходимо з вулиці. Ми зразу біжимо до ванни в пошуках цього «скарбу», радіємо, коли його знаходимо, в процесі миємо руки та вмиваємося.
Це ж стосується і процесу чищення зубів. Цей ритуал ми проводимо всі гуртом і діти знають, що це їх щоденна обов’язкова потреба. Я розповідаю Діані, що намащувати губи гігієнічною помадою на нечищені зуби - гірше просто не вигадаєш. І, сподіваюсь, що вона бачить, як я це роблю. Що я ніколи такого собі не дозволяю.
– Ви розповідали в своїх інтерв'ю, що Діана дуже самостійна і смілива дівчинка. Поліна в цьому на неї стає схожою?
Зізнаюсь, якби першою народилася Поліна, то я би сто разів замислилася: чи наважуватися на другу дитину (сміється). Але я розумію, що всі діти різні. І задача батьків – розгледіти цю індивідуальність і з самого народження її поважати.
В ранньому віці Діана була більш самостійною та самодостатньою. Їй не потрібно було багато уваги. У Полі все навпаки. Вона любить, щоб навколо неї всі кружляли: розважали та виконувати будь-які забаганки.
Взагалі, їх сестринські стосунки – щось неймовірне. По-перше, Діана для Поліни – беззаперечний авторитет. По-друге, молодша розуміє, що все, що робить сестра, – автоматично правильно і добре.
– У вас є список, в якому ви відзначаєте вимоги особистої гігієни для вашої родини? Можливо, подібний висить в дитячій (і до його створення були причетні самі Діана і Поліна)?
Ми його не писали, але це дуже гарна ідея. Дякую. Знову ж таки, це потрібно зробити в яскравих кольорах, з малюнками. Але не варто забувати про те, що саме приклад батьків дуже важливий на етапі прищеплення корисних звичок дитині. З ними потрібно все проговорювати та показувати.
– Чи любите ви щось робити разом з доньками? Наприклад, готувати разом вечерю або ходити в ванну кімнату, щоб разом чистити зуби?
Найголовніше – показувати дитині, що можна розплановувати свій час. Мої доньки знають (Поліна, правда, може тільки здогадуватися), що мама може встигати все. І взагалі, в усіх мам більше часу, ніж 24 години на добу. З появою дитини з’являється додаткова година, якої нам так не вистачало. А чому так відбувається? Тому що діти організовують.
День в нашої сім'ї починається з обов’язкових ритуалів. Ми прокинулися, застелили ліжко, пішли повмивалися, почистили зубки, разом поснідали, вдягнулися і бігом до школи. Для мами це неймовірний марафон.
Як правило, зранку дітьми в нас займається тато. Особливо, коли в мене є прямі ефіри. В ті дні у Андрія взагалі свій прямий ефір. Йому потрібно молодшеньку зібрати і прослідити, щоб старшенька не запізнилась до школи. І нагодувати їх обох, вдягнути.
Взагалі, я десь чула, що чистити зуби дитині, особливо дівчатам, мають татусі. Мені, як мамі, дуже подобається така ідея. І вона працює. Тому, якщо хочете, щоб у ваших дівчаток були гарні зуби, хай їх їм чистить тато.
– А чи стикалися ви з не бажанням доньок навчатися новим навичкам?
Звичайно. Всі вони прагнуть десь чогось уникнути. Наприклад, не помити руки після прогулянки або прокинутися запізно і не встигати почистити зуби. В такі моменти задача батьків – слідкувати та пояснювати: «Що, як би ти не спізнювалася, все одно потрібно знайти хвилинку-дві для того, щоб привести себе в порядок. Це потреба».
– Років з 5-6 батьки починають привчати дітей до того, що у них є свій гель для вмивання, свій шампунь чи зубна паста. У Діани та Поліни вже є улюблені засоби гігієни?
У Діани вже є своя улюблена зубна паста. Навіть назва в неї казкова – «Дракоша». Кожного ранку донечка біжать з татом до ванної кімнати, щоб зіграти в гру «Вгадай, з яким смаком сьогодні зубна паста». Доньку це дуже забавляє. Саме ця паста врятувала нас від невдалих спроб почистити зуби з дитиною.
Маленька Поліна не відстає від старшенької. Завдяки зубній пасті «Маленька фея», вона не дочекається, коли вже настануть гігієнічні процедури.
До того ж ми спокійні в разі того, якщо Діана та Поліна випадково проковтнуть пасту. Вона має приємний смак різноманітних фруктів і не зашкодить їх здоров'ю, тим самим не відбиває бажання в подальшому чистити зуби.
– Як швидко вам вдалося навчити дочок систематично чистити зуби? Можливо, ви розповідали дівчаткам про головного зубного лиходія - карієс, але в казковій формі?
Діана знає, якщо ми йдемо спати, то спочатку треба прибирати іграшки, побажати на добраніч, піти до ванної кімнати, вмитися та почистити зуби. Але в неї зараз такий вік, коли все треба контролювати.
Більш того, Діана хоче стати стоматологом. Вона спочатку казала: «Хочу бути або ветеринаром, або стоматологом». Але після того, як відвідала кабінет останнього, вже остаточно зробила вибір.
Я вважаю, що з дитиною треба йти до стоматолога навіть тоді, коли в неї нічого не болить. Робити це для того, щоб малеча звикала до лікарів, до їх, часом, казкових методів лікування. Дитячі стоматологи зараз виконують роль справжніх аніматорів. І ти сам підхоплюєш цю гру. Дома починаєш розповідати, що таке карієс, як зубчики псуються. Діана, на жаль, бачить дітей з чорними зубами, але й розуміє, що в разі відмови почистити зуби, з часом може стикнутися з такою ж проблемою.
– Скільки разів на день доньки чистять зуби і чи слідкуєте ви за часом цієї процедури?
Два рази на день. У Діани навіть є пісочний годинник (відраховує дві хвилини), за яким вона орієнтується. Спочатку її це забавляло, але з часом вона намагалася уникнути цієї іграшки. В такі моменти я говорила їй: «Якщо в тебе вже випрацюваний внутрішній таймер, то, будь-ласка, давай пробувати».
– Сучасні психологи кажуть, що пошук балансу між роботою, сім’єю, дітьми, другою половинкою, відпочинком – неможливий, тому не потрібно за ним гнатися та корити себе за те, що жінка щось не встигає. Не встигати – це природньо і бажання все встигати більше виснажує людину, ніж позитивне прийняття того, що щось не зроблено. Як ви ставитеся до такого твердження?
Треба встигати робити все, що тобі вкрай потрібно. Вміти викреслювати неможливе. В гонитві за тим, щоб все встигнути, ти можеш набагато більше втомлюватися. Це треба розуміти.
– Власне, як ви знаходите цей баланс?
Треба вміти розставляти пріоритети. Розумію, що є речі, які неможливо відмінити, а є ті, що можуть почекати. Наприклад, прибирання. Якщо я втомлена, то я віддам перевагу відпочинку, а не буду прибирати, перетворюючись на жертву, яка буде плакати і казати: «О, Господи, ніхто ж крім мене це не зробить».
На жаль, більшість українських жінок саме так робить. Починають демонструвати, як їм тяжко. Не потрібно себе змушувати! Робіть все, що саме для вас важливо, приносить вам задоволення і на що у вас вистачає часу. Встигніть поцілувати своїх дітей та чоловіка, погуляти, попити кави або чаю зі своєю подругою в улюбленому кафе.
– Чи читаєте ви якість книги з дитячої психології? Блоги? Яких авторів психологів рекомендуєте?
Мені здається, що після народження дитини, жінка стає сама собі психологом. Більш того, малеча з’являється в житті жінок та чоловіків в дуже потрібний момент. В момент, коли дорослі стають занадто дорослими. З віком ми починаємо забувати про елементарні емоції, які дійсно дають нам перспективу, відкривають нові горизонти. Малеча нагадує нам, що в душі треба залишатися дитиною: вміти продовжувати дивуватися, радіти, засмучуватися, хотіти чогось, прагнути та мріяти.
– Як ви вправляєтесь з дитячими кризами – одного, трьох, п’яти, семи років? Чи є якість лайфхаки, поділіться, будь ласка, з читачами edinstvennaya.ua?
Що для батьків дуже важливо в перехідний вік дитини? Не втратити з нею контакт. Не втратити авторитет. Я припускаю вже зараз, що, можливо, занадто рано стала для Діани подругою. Мені дуже лестило, коли в трирічному віці вона розповідала: «Мама – моя найкраща подружка».
І вже з Полею я намагаюсь цей момент трішечки інакше вибудовувати. Тому що до статусу подруги для своєї дитини потрібно дорости. І в певний час, в певному віці (років до 16), мама повинна залишатися мамою. Бути авторитетом, об’єктом захоплення. І саме тому подружці можна буде відповісти: «Я краще знаю», а мамі ти такого вже не скажеш.
Зараз діти гострі на язичок. Хоча, давайте лише згадаємо нас в дитинстві. Ми думали, що ми занадто розумні. Нам і зараз здається, що ми розумніші за наших батьків. І навіть цим хизуємося. Правда, я навіть мрію, щоб через декілька років Діана сама чомусь мене навчала, давала поради. В цьому є свої позитивні моменти.
Як для своїх 7 років, то Діана дуже доросла дівчинка. І мені здається, що це все завдяки тому, що ми з Андрієм від неї нічого не приховуємо. Якщо кохаємо одне одного, то не стримуємо своїх почуттів: обіймаємося або цілуємося. З дитинства ми закладаємо донечкам, що найголовніше в житті – бути щасливими. Для цього вони повинні вчитися, але не тільки заради того, щоб бути розумними, а й для того, щоб відкривати для себе нові горизонти.
