Берегиня зі зброєю
За вісім років рашистської агресії на сході України, жінки активно долучилися до військової справи. На січень 2022 року в українській армії служить 32 тис. жінок, це близько 16% від складу ЗСУ.
Рівність жінок і чоловіків в армії є світовим трендом і стандартами НАТО. Поступово й наші українки в армії можуть займати ті ж посади і звання, що й чоловіки.
До 2019 року жінки в Україні могли служити в армії, але не могли вступати на навчання в заклади військової освіти.
Після того, як Міністерство оборони усунуло перешкоди для участі жінок у діяльності війська, були скасовані всі обмеження в прийомі жінок на навчання до закладів військової освіти.
Одними з перших змінили правила вступу у військовому ліцеї імені Івана Богуна, Волинський військовий ліцеї. У 2021 році військовий фах обрали близько 450 українських дівчат.
А що вписано в наш генетичний код? Якими були раніше українки?
Якщо звернутися до того, як нашу жінку описували в літературі, то ми переважно бачимо образ впевненої українки, яка може відстояти себе і захистити свою родину, вона не обирає для себе роль жертви.
Звернувшись до історичних досліджень, знаходимо інформацію, що на берегах озера Меотида (Азовське море) та річки Борисфен (Дніпро) мешкали жінки-воїни, яких назвали амазонками. А давньогрецький історик Геродот мав думку, що сармати з'явилися від шлюбів скіфів з амазонками.
Говорять, що всі сарматські чоловіки були воїнами, а також серед воїнів було багато молодих сарматських жінок. Відомі нам "кам'яні баби", які були часто зі зброєю, залишилися від половців в південноукраїнських степах.
Історики знайшли перекази про воєнні традиції половецьких жінок, більшість з яких вміло скакали верхи на конях і гарно володіли зброєю.
Ті часи відзначалися постійними варварськими набігами, необхідністю захисту кочовищ, такі обставини потребували постійної готовності військових сил і не випадково, що у цьому воєнізованому соціумі з'явилися жінки-богатирки.
Осмислюючи історичне минуле, стверджуємо, що українки мають давнє амазонське коріння та з давніх давен мужньо і вміло захищають свою землю, своїх дітей.
Але як же важко усвідомлювати, що тисячоліття історія людство нічому не навчила. І ми у 21-ому столітті знову маємо потребу у мужніх, сильних, непереможних жінках-воїнах, які мають сміливо виборювати свободу і незалежність, а в бою, часом, стають небезпечнішими за чоловіків, бо включається ще і внутрішній ресурс "жінки-матері", яка ладна за своїх дітей, як вовчиця, горло перегризти.
Українська військова Ольга Бенда - непереможна, красива, щаслива жінка. З 2016 року вона була кухарем у 72-й бригаді імені Чорних Запорожців.
Факти її життя вражають непохитною вірою в міцність українського духу. На війні пані Ольга знайшли своє кохання.
А на День матері, у травні 2017 року, сталася трагедія - під час обстрілу в Авдіївці на Донеччині, Ольга Бенда втратила ногу. Коханий чоловік допомагав їй одужати, у грудні 2017 вони одружилися.
Пані Ольга - єдина жінка, яка взяла участь у Марафоні морської піхоти США на протезі. Її вчинки надихають кожну/кожного з нас гідно долати життєві випробування.
На Різдво у 2021 році у Ольги Бенди народилася друга дитина - син. Хочеться, щоб наші діти бачили лише мирне небо над головою!
І Мир неодмінно прийде, Україна переможе, бо в нас є такі справжні Берегині як Ольга Бенда!
Коли зараз, щодня на всій території України йдуть військові дії, глибоко розумієш величезний подвиг наших захисників і захисниць, які усі вісім років боронили нашу державу на сході.
Більшість з нас у Києві та Харкові, у Дніпрі та Львові та в інших містах і селах нашої Батьківщини жили останні роки мирним життям з певним відчуттям як чогось звичного, що десь там на сході йде війна.
А з 24 лютого 2022 року кожен українець відчув на собі страх та жах війни, і ми тепер, як ніколи, у повній мірі усвідомлюємо те, що мати у державі потужну, сильну армію - це запорука нашої незалежності та свободи. І сьогодні ми пишаємося міццю наших Збройних Сил України.
Назавжди в нашій пам'яті залишаться героїчні українки, які віддали своє життя, захищаючи свободу і незалежність держави, неймовірно сміливі, світлі, відкриті, мужні і водночас такі жіночні та тендітні.
У особі Героїнь, яких ми згадаємо зараз з Вами, вклоняємось усім нашим захисницям, які віддали і віддають своє життя за щасливе, незалежне майбутнє України!
Наразі ми, українці, маємо потужну армію, яка зміцніла у боях, має непохитний, переможний дух. У лавах ЗСУ воюють Берегині, які виборюють у важких боях Мир для України.
Уклінна вдячність Вам, наші відважні жінки-захисниці!
Слава нашим Героїням!
Непохитно віримо, Перемога за нами!
