«Жінки в науці»: до проєкту долучились відомі телеведучі Тетяна Хмельницька та Еліна Бекетова

Саме тому, на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, був заснований проєкт «Жінки в науці». Його авторкою стала соціально-політичний експерт, провідний фахівець Центру проблем імплементації європейського соціального права Інна Силантьєва.

Провідний фахівець Центру проблем імплементації європейського соціального права Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Член Секретаріату Громадської ради при Комітеті Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики підкомітету  у справах сім’ї та дітей. Нагороджена відзнакою міжнародної організації UNICEF структурного підрозділу ООН за соціальні програми.

Інна відзначає, що держави, управління та політики сьогодні не може бути без науки. А наука сьогодні є однією з перспективних галузей, де жінки успішно себе реалізують. Проєкт «Жінки в науці» залучив провідних науковців, українських жінок якими пишаються вітчизняні та світові університети. Це справді унікальна можливість знову сказати про те, що немає ніякого розвитку, немає економіки, немає ніякої держави чи політики без науки. А науки немає без жіноцтва.

Всупереч поширеним стереотипам, наука не обмежена рамками, а відкриває свої кордони й для інших сфер суспільного життя. Цього разу до проєкту «Жінки в науці» долучилась Виконавчий директор Національного олімпійського комітету України Наталія Коваленко та відомі телеведучі, серед яких Тетяна Хмельницька та Еліна Бекетова.

Цей факт не може не тішити, адже зацікавленість креативним проєктом на телебаченні свідчить про його медійну силу! До того ж, саме Тетяна Хмельницька та Еліна Бекетова стануть модераторами масштабного форуму «Жінки в науці», який відбудеться 18 лютого 2021 року в Києві.

Еліна Бекетова: «Хочу вірити, що Україна йде демократичним шляхом у питанні соціальних стереотипів»

Журналіст, ведуча телеканалу «112 Україна», студентка Київського інституту сучасної психології та психотерапії. Вивчає клінічну психологію та психоаналіз.

– Яким був ваш особистий життєвий шлях?

Вперше науковою роботою зайнялась ще в школі у Феодосії, коли приєдналась до Малої академії наук. Писала статті в місцеву газету «Кафа», а потім за окремою тематикою їх захищала. Вчилась аналізу, терпінню і вмінню перетворювати теоретичний досвід на практичний. Потім продовжила вже в університетські часи. Почала працювати на місцевому телеканалі в Харкові. За програмою обміну навчальний рік провела в Університеті Міссісіпі, де познайомилась не тільки з абсолютно новою для себе освітньою програмою, але й з іншими принципами роботи в ньюзрумі. У своїй дипломній роботі в Харківському національному університеті імені Каразіна порівнювала ньюзруми в Україні та США на прикладі тих, в яких працювала чи стажувалась. Зараз для мене новий етап в житті, оскільки здобуваю другу вищу освіту, навчаюсь на клінічного психолога.

– Розкажіть про своє найбільше відкриття, наукове досягнення або тему, якою ви надихаєтесь у науці?

Сподіваюсь, мої найважливіші відкриття ще попереду. Розумію, що треба багато працювати для того, щоб дійти висновків у конкретній галузі. Зараз працюю над своєю курсовою роботою, де намагаюся знайти взаємозв’язки між трудовою залежністю та типом перфекціонізму. Досліджую медійне середовище, адже серед представників засобів масової інформації багато колег, які працюють 24/7, і, очевидно, це впливає на їхнє звичайне життя і здатність формувати міжособистісні зв’язки. Впевнена, це характерно для будь-якої іншої галузі, але мене цікавить саме медійне середовище, оскільки ця тема ще недостатньо досліджена. Мабуть, так намагаюсь поєднати дві улюблені сфери – журналістику та психологію. У майбутньому хочу сконцентруватися на дослідженні тривожності, здатності до депресії та типах прив’язаності медійників, щоб знайти кореляції. Цей процес приносить багато натхнення і можливості для власного розвитку, і особливо тішить те, що це дослідження - lifelong learning.

– Чи складно жінкам в сучасному академічному середовищі долати перепони соціальних стереотипів? Яку роль відіграє наука в житті держави?

Хочу вірити, що Україна йде демократичним шляхом у питанні соціальних стереотипів. Хоча подекуди можуть траплятися випадки і гендерної нерівності, неприйняття активних жінок. Вірю в те, що з часом цього не буде. І, зрештою, тільки від нас залежить здатність досягати конкретних результатів попри перешкоди, які можуть бути на нашому шляху, здатність брати відповідальність за те, що відбувається в нашому житті, і бути тут, у цій реальності.

Тетяна Хмельницька: «У моїх планах зробити науку доступною, цікавою і зрозумілою»

Журналіст, ведуча ток-шоу «Голос народу» та прямоефірної студії LIVE на телеканалі «112 Україна».

– Тетяно, цього року ви знову стали студенткою. Розкажіть про свої мотиви.

Саме так. Цього року стала студенткою НАДУ при Президентові України. Працюючи з політиками, експертами та управлінцями, розумію, що світ не стоїть на місці, він рухається далі. А щоб рухатися в ногу з часом, потрібно глибоко розуміти ті процеси і закони, на базі яких функціонує держава. Це фундамент, на базі якого можна будувати не будинок на піску, а кам’яну фортецю, яка функціонуватиме тисячоліття.

Моя мотивація базується на потребі власного внеску в розвиток системи управління сучасною державою, оновленні бази знань та готовності до викликів сучасного технологічного світу.

– Розкажіть про тему наукової роботи, яку ви обрали?

Тема пов’язана з моєю сферою діяльності – ЗМІ. Вона звучить досить серйозно: «Організаційно-правові засади формування недержавної системи забезпечення інформаційної безпеки: стан та шляхи вдосконалення».

– Які цілі ви ставите у своїй науковій роботі?

У моїх планах зробити науку доступною, цікавою і зрозумілою. У цій роботі я спробую знайти і довести найзбалансованіше рішення, що задовольнить державний і приватний сектор, який надає інформацію. У будь-якому процесі мають бути правила, яких дотримуються абсолютно всі. Сподіваюсь, це переросте у відповідні законопроекти, а ухвалені закони виконуватимуть усі учасники ринку. Кожна держава дбає про свою інформаційну безпеку в посиленому режимі, вважаю, що Україна не повинна бути винятком.

– Чи зустрічалися вам жінки-науковці?

У приймальній комісії академії чимало жінок. Це і кураторка, і віце-президентка, і викладачки. Під час вступу – багато абітурієнток – дівчат і жінок, але чоловіків більше. Привернула увагу молода жінка, яка прийшла з 4-місячною дитиною в рюкзаку-кенгуру на іспит з англійської. Це показує, що нас, жінок, не зупинити, якщо ми бачимо мету і діємо для її досягнення.

Коваленко Наталія: «Коли мова йде про соціальну чи будь-яку іншу нерівність чи стереотипи, потрібно не втрачати віри в себе і оптимізму»

Кандидат наук з фізичного виховання і спорту, Виконавчий директор Національного олімпійського комітету України.

– Чи складно жінкам у сучасному академічному середовищі долати перепони соціальних стереотипів?

Мабуть я щаслива людина, бо протягом свого життя: в сімї, під час навчання, на роботі, в науці - ніколи по відношенню до себе не відчувала перепон, що були спричинені саме соціальними стереотипами. Це не означає, що було легко, ні. Щоб досягнути мети, будь-якої, приходилось дуже багато працювати, вчитись, часто обирати між тим, що хочу чи не хочу, і що потрібно, і… мріяти. Саме мрії спонукали мене долати будь-які перешкоди і труднощі.

А якщо говорити про наукове середовище, то в науку я прийшла вже з досить серйозним багажем: досвідом, практикою, знаннями і певним авторитетом. А ще, оскільки свою наукову діяльність я здійснюю в спорті, я звикла до критерію оцінки людини, що прийняті тут – за результатом. Тому, для себе я сформувала алгоритм: мрія + план + конкретні дії = результат. І, звичайно, в усьому, навіть коли мова йде про соціальну чи будь-яку іншу нерівність чи стереотипи, потрібно не втрачати віри в себе і оптимізму.