Життя за сценарієм батьків: як знайти власне щастя
Сидимо з сестрою на кухні. Друга година ночі, обидві сльози, нічого не хочеться, життя – лайно. А все тому, що обидві розумні та красиві, але щось не клеїться у нас, не виходить. Не скажу, що в наших нещастях винні батьки, але їхній авторитет завжди був незаперечним. Ми обидві надійшли на «банківську справу», тому що так хотів тато. Обидві живемо вже кілька років у Харкові, хоча мріяли залишитись у Криму. Але тато був проти. Тому ми з Аллою переїхали до квартири, яку купили батьки. Працюємо у банку. На вигляд – дві жінки, у яких все чудово! А насправді? Розгублені дівчата. Шукаємо уваги і турботи, поки батьки будують за нас наше життя. Звичайно, можна було б психанути, відмовитися від їхньої допомоги, піти працювати туди, де подобається. Але... Я не збираюся жити у злиднях. Нехай нелюба робота, але вона приносить великі гроші. Нехай батьківська квартира, але ж ми їхні діти. Хочеться, щоб і робота була цікавою, і фінансово ми не постраждали.
В особистому житті – схожа історія. Ні сім'ї, ні дітей. Чоловіки нас не цінують. І швидше за все, проблема таки в нас. Любимо тих, хто завдає нам лише болю. За Аллу не говоритиму, вона хоч у шлюбі побувала. А я з роману до роману перелітала. Як підбитий льотчик. Зламали крила, але я знову мчу – до чергового одруженого чоловіка. Шукаємо себе з Аллою – і не знаходимо... Хоча я, напевно, лукавлю: ми з сестрою чекаємо, що мама з татом знову все зроблять за нас. За будь-який життєвий вибір треба платити. Катя та її сестра хотіли одночасно користуватися благами сценарію, нав'язаного батьками, і при цьому почуватися самостійними. На кону в обох – ndash; особисте життя та щастя, саме це було принесено в жертву в обмін на наданий батьками комфорт.
Це і не дивно. не можна одночасно бути і дорослою жінкою, що відбулася, і вічно слухняною донькою. Що тепер робити? Немов у пісні Володимира Висоцького, «вибиратися своєю колією». По-перше, потрібно проаналізувати своє життя, постаратися виявити причинно-наслідкові зв'язки. Чому в ролі обранця Катя незмінно бачить лише тих, хто завдає їй болю? За що вона себе карає? Якщо одній провести подібний аналіз не під силу, має сенс звернутися до психолога. По-друге, Каті важливо визначити, чого хочеться їй самій – які особисто має інтереси, схильності, чим хотілося б займатися. Знову ж таки, з цього приводу існують так звані профконсультації – це реальна допомога у виборі напряму професійної діяльності.
І по-третє, просто потрібно дозволити собі бути щасливою. Не гнатися за щастям, не чекати його натужно. І тоді воно метеликом тихенько сяде на плече. саме...
