Як війна змінила бізнес: історія засновниці Biotus Ольги Грекулової
Одним із них є історія Ольги Грекулової та її компанії Biotus. Засновниця найбільшого в Україні інтернет-магазину вітамінів відверто розповіла про те, як війна змінила її бізнес, які труднощі довелося подолати і як вдалося продовжити роботу під обстрілами та без світла. В ексклюзивному інтерв’ю ми дізналися про те, як команда Biotus підтримувала захисників вітамінами, як вони адаптувалися до нових реалій та які плани мають на майбутнє.
– Ольго, як війна вплинула на роботу вашого інтернет-магазину вітамінів Biotus? З якими найбільшими викликами ви стикнулися?
Спочатку була невизначеність. Це, напевно, найскладніше для людини – не розуміти, що буде через хвилину, через день, через тиждень. Ми відпустили людей, всі переймалися безпекою своїх родин, хтось виїжджав, хтось намагався пристосуватися до життя в війні. Ми повністю припинили роботу компанії, підтримували зв'язок зі співробітниками, намагалися тримати руку на пульсі подій. Завдання у всіх було одне – вижити, мати на це гроші й ресурс. У день початку війни, як тільки зрозуміли, що колектив фінвідділу в безпеці, почали виплачувати зарплату співробітникам на картки (це був кінець місяця). Як я дізналася кілька місяців по тому, не всі так зробили. Багато роботодавців залишили свій колектив без оплати, але для нас це було неприпустимо, я навіть і не розуміла, що так було можна. Потім ще три тижні ми зовсім не працювали, плативши мінімальну зарплату колективу. Пізніше ті хто мав таку можливість, почали виходити. Найскладніше було запустити роботу складу, тому що люди просто не могли дістатися до місця роботи, в Києві це могло займати години. Відділ продажу вийшов працювати онлайн. Колектив сам собою скоротився: ті, хто виїхав за кордон, вже до нас не повернулися. А роботи, як ви розумієте, було дуже мало.
Розуміючи, що захисники потребують вітамінної підтримки взимку, відкрили кілька магазинів, де поруч жили співробітники, бо фізичного доступу до складів просто не мали. Ми не могли наражати людей на небезпеку, і хто визивався сам під’їхати й віддати продукцію, домовлялися з фондами, волонтерами, привозили продукцію до пунктів збору. Пам'ятаю, переписувалася з одним військовим, і він подякував за вітаміни, якісь протеїни чи ще щось, сказав, що вони взяли для себе тільки найнеобхідніше, що ми не зобов'язані це робити. Мене прямо накрило емоціями, що люди, які стоять там за нас на морозі, можуть дякувати й бути такими скромними, нічого для себе не просити.
Основним викликом для бізнесу стала зміна курсу, до війни ми планували агресивне розширення присутності, активно розвивали новий для нас напрямок офлайн-магазинів, нарощували склади. Тобто на початок вторгнення в нас були величезні запаси, і дуже багато товару в транзиті. Не було розуміння, що буде далі, тому на той час найрозумнішим здавалося повернути постачальникам той товар, який ще не заїхав в Україну, а той, що заїхав, залишити десь на західній частині, не збільшувати його кількість на складі в Києві. Також з початком війни для постачальників зі США ми стали ризикованим ринком, і більшість скасувало відстрочку платежу, це теж було боляче.
– Як ви адаптували бізнес до нових реалій та які зміни запровадили для забезпечення стабільності роботи?
Ковід нас навчив працювати онлайн, процеси були налагоджені, на всіх ланках стояли люди, які показали себе стресостійкими, готовими приймати рішення в моменті. Як тільки прийшло розуміння, що команда в безпеці, ми почали відновлювати роботу, почали з'являтися замовлення. Ми усвідомили, що в такий складний час наша продукція потрібна, клієнти почали дякувати, що ми відкрилися, бо для частини населення наші препарати – це ліки, без яких вони не можуть нормально функціонувати.
– Ваше підприємство займається доставкою вітамінів та інших товарів по всій Україні. Чи були труднощі з логістикою під час війни і як ви їх вирішували?
Як я вже казала, найскладнішим питанням була саме логістика, але кур'єри, водії й «Нова пошта» просто героїчно виконували свою роботу. Ми реально не усвідомлюємо своїх суперсил, доки життя нас не поставить в умови, де ми можемо проявити характер. Зараз за рахунок великої кількості відкритих магазинів клієнти мають можливість забрати замовлення там або просто купити одразу.
Великі проблеми були вже відносно недавно з перекриттям кордонів у сусідніх до нас країнах, коли товар не міг заїхати місяцями. Потім були проблеми зі строками зберігання, вітаміни доводилося просто списувати.
– Як змінився попит на вітаміни та нутрицевтики під час війни? Чи помітили ви зміну в потребах та уподобаннях споживачів?
Попит, звісно, дуже змінився. До війни основним напрямком було зміцнення імунітету, ми всі памʼятаємо ковід, тенденція після початку пандемії не дуже змінювалася.
Зараз більш актуальною темою стала боротьба зі стресом. Клієнти почали масово купувати магній, тому що він допомагає розслабити мʼязи. Чоловіки почали приділяти своєму здоровʼю більше уваги.
– Як війна змінила ваші пріоритети у житті?
Життя кожного українця вже ніколи не буде таким, як було до війни. Радість вже приносить тільки те усвідомлення, що почався новий день і з твоїми близьким все гаразд. Стали більше цінувати час, проведений разом із сімʼєю.
Я відійшла від операційного керування компанією і тепер максимум уваги приділяю дітям, бо дитинство швидко плине, діти вже ніколи не будуть у тому віці, в якому зараз. Війна дала шанс це усвідомити та цінити кожну мить, проведену разом. Для багатьох людей часом сповільнення і замислення над тим, навіщо вся ця гонитва, став ковід, а для нашої сімʼї — війна.
– Які поради ви б дали іншим підприємцям щодо підтримки бізнесу та здійснення благодійної діяльності під час війни?
Ми всі маємо наближати перемогу, іншого вибору в нашого суспільства просто немає. Це мінімум, який кожен має усвідомити. Щоб був лад у країні, потрібно починати з себе – зі своєї сімʼї, свого робочого місця, бути екологічним у відносинах з людьми.
Багато людей у країні залишилося без засобів на існування: люди похилого віку, діти – вони не можуть про себе подбати й держава теж не має змоги піклуватися про них повною мірою. Тому мають обʼєднуватися ті, хто сильніші, хто має прибуток і силу духу.
Підприємці в нашій країні – це святі люди, бо працюють в умовах відключення світла і ризику втратити все щодня. Вони стають ще більш гнучкими та швидкими у прийнятті рішень.
Я вірю в карму, в те, що тобі завжди повертається те, що ти послав у Всесвіт. Кожному дається ноша по його силі, тому якщо можете — допомагайте, дбайте про співробітників. Люди – це найцінніший ресурс, вони можуть бути вдячні вам, якщо ви піклуєтесь про них. Війна закінчиться, а людські відносини залишаться.
– Чого б ви найбільше хотіли досягти в найближчі роки як у бізнесі, так і у благодійності?
Планів багато. Ми працюємо в зростаючому ринку, але повинні робити коригування на ситуацію в країні. Хотілося б розширити присутність в ті регіони, де немає наших магазинів, на схід України. Багато планів на запуски нових продуктів. Ми маємо вже такий досвід і можемо дати людям можливість купувати вітчизняні вітаміни світової якості. Я вважаю це нашою місією і внеском у здоровʼя нації. Люди повинні мати змогу дбати про себе та свої сімʼї за доступними для них цінами. У багатьох дохід на сімʼю значно зменшився під час війни, дехто навіть втратив його зовсім. Тому хочемо зробити вітаміни більш доступними для покупців.
Плануємо безкоштовно навчати населення дбати про своє здоровʼя, правильно використовувати вітаміни для корекції конкретних станів і підтримки загального самопочуття. Розробляємо для цього платформу.
Планів у благодійності не будуємо – це просто необхідно зараз, тут нічого навіть планувати. Кожного місяця частину прибутку ми донатимо. Кілька днів тому перерахували 100000 грн на допомогу у відбудові клініки «Охматдит».
Бізнес повинен дбати про те, як заробляти, бо без прибутку не буде змоги займатися благодійністю.
– Як, на вашу думку, українські підприємці можуть допомогти відродженню країни після війни? Яка роль бізнесу у цьому процесі?
Це буде складний процес. Багато людей повернеться з війни зневіреними, інвалідами, тими, хто потребує підтримки. Звісно, ми будемо намагатися працевлаштовувати ветеранів, працювати з ними. І повинні робити те, що можемо, просто продовжувати платити податки, робити нашу країну більш привабливою для інвестицій, для туризму, привабливою для потенційних емігрантів, бо без людей ми країну не відбудуємо.
Роль бізнесу – створювати (нові продукти, робочі місця). Якщо держава не буде нам заважати, ми все зможемо відбудувати. У нас дуже сильні і креативні люди, їм потрібно тільки дати шанс.
– Що вас найбільше надихає у вашій діяльності та що дає сили рухатися вперед навіть у найважчі моменти?
Мене драйвить сам процес створення, коли ти бачиш, як росте те, що ти колись видумав, як воно розвивається і змінюється. Я людина творча і візуальна, мене надихає зміна зображення перед очима, тому я просто повинна подорожувати, щоб розширювати свої нейронні звʼязки. Сидячи в одному місці, нічого нового не придумаєш. Тут потрібно натхнення, а для нього — відчуття спокою в душі і щастя. Це дає мені сімʼя.
– Які нові ідеї ви плануєте реалізувати?
Ідей маса. З найсміливіших – створити продукт, який буде затребуваний у світі. Показати, що Україна може створювати технологічний продукт, а не бути аграрною державою.
– Чи є у вас якісь особисті або професійні мрії, які ви хотіли б здійснити?
Я мрію повернутись у свою країну, красиву, квітучу, усміхнену. Мрію, щоб діти мали вибір, де жити.
